розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання попереднього договору недійсним та повернення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 20 лютого 2012 року,

У квітні 2011 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання попереднього договору недійсним та повернення коштів.

Зазначали, що 8 жовтня 2009 року з відповідачами було укладено попередній договір, за умовами якого сторони зобов'язалися до грудня 2009 року укласти договір купівлі-продажу часток в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Екодом-комфорт». Після підписання вказаного договору ОСОБА_1 передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 56 600 грн. та 10 200 доларів США.

Посилаючись на те, що попередній договір укладений з порушенням вимог чинного законодавства, позивачі просили визнати його недійсним та зобов'язати відповідачів повернути одержані за ним грошові кошти в сумі 137 894 грн.

рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 20 лютого 2012 року, позов задоволено. Визнано попередній договір - угоду про наміри від 8 жовтня 2009 року, укладену між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 недійсним, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 137 894 грн.; вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оскаржуваний договір є попереднім договором, при укладенні якого не було дотримано вимог чинного законодавства щодо його обов'язкового нотаріального посвідчення та порушені корпоративні права.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна.

Так суд вважав встановленим той факт, що 8 жовтня 2009 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 й ОСОБА_1 укладено попередній договір, на виконання якого ОСОБА_4 були передані кошти в розмірі 56 600 грн. та 10 200 доларів США, про що останнім були написані відповідні розписки.

Такі висновки суду не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Умови попереднього договору повинні дозволяти установити предмет, а також інші істотні умови майбутнього основного договору.

Істотні умови договору визначені п. 2 ч. 1 ст. 638 ЦК України.

Разом з тим, договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором (ч. 4 ст. 635 ЦК України).

Отже, договір (протокол тощо) про наміри не тотожний попередньому договору, у тексті договору має бути чітко зазначено, що цей договір має силу попереднього договору, у іншому випадку така угода не може вважатися попереднім договором й не породжує юридичних наслідків.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_4 зазначав, що між сторонами не укладався попередній договір, в укладеній між ними 8 жовтня 2009 року угоді лише зазначено про намір сторін в майбутньому укласти відповідний договір, а не встановлено обов'язок щодо укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав.

Як вбачається з матеріалів справи 8 жовтня 2009 року сторони у справі уклали угоду про наміри щодо співпраці в напрямку поширення та використання екопанелей як на ринку України, так і в майбутньому на ринку Росії та інших держав СНД (т. 1 а.с. 17-22).

Згідно розписок від 8 жовтня 2009 року, 15 грудня 2009 року, 17 грудня 2009 року ОСОБА_4 отримував кошти для реалізації угоди про наміри від 8 жовтня 2009 року (т. 1 а.с. 13-16).

Вирішуючи спір, суди на порушення вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув; доводів відповідачів належним чином не перевірили й у достатній мірі не визначилися з характером спірних правовідносин; не дали належної оцінки умовам укладеної між сторонами угоди (договору), підставам отримання відповідачем ОСОБА_4 грошових коштів в розмірі 56 600 грн. та 10 200 доларів США., й дійшов помилкового висновку про те, що між сторонами було укладено попередній договір та щодо наявності підстав для задоволення позову.

Крім того, стягуючи з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 вказану суму, суд взагалі не дав оцінку тому факту, що лише в одній із розписок, а саме в розписці від 8 жовтня 2009 року зазначено, що відповідач взяв у позивача 24 тис. грн.

Також, визнаючи попередній договір - угоду про наміри від 8 жовтня 2009 року недійсним, суд у резолютивній частині рішення ототожнив два взаємовиключні поняття.

Зазначені вимоги закону та обставини у справі залишилися поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій, в зв'язку з чим судами були ухвалені рішення з порушенням норм матеріального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судом повно та правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 задовольнити.

рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 20 лютого 2012 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання попереднього договору недійсним та повернення коштів відмовити.