розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» до ОСОБА_4, треті особи: приватне підприємство «Науково-виробнича і торгово-комерційна фірма «Колібрі», приватне підприємство «РСМ-77», мале підприємство «ЛіКо» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, товариство з обмеженою відповідальністю «Сплит Строй Система» про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4, на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 березня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27 січня 2012 року,

У травні 2010 року ПАТ «Піреус Банк МКБ» (далі - Банк) звернулося до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 13 квітня 2009 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договори поруки на забезпечення вимог банку за:

· кредитним договором від 13 серпня 2007 року та договором овердрафту від 28 лютого 2008 року між банком та ПП «Науково-виробнича і торгово-комерційна фірма «Колібрі»;

· кредитним договором від 13 серпня 2007 року, укладеним між банком та ПП «РСМ-77»;

· кредитним договором від 11 серпня 2006 року між банком та МП «ЛіКо» у вигляді ТОВ;

· кредитним договором від 13 серпня 2007 року між банком та ТОВ «Сплит Строй Система».

У зв'язку з тим, що боржники не виконують взяті на себе зобов'язання по вказаним кредитним договорам, виникла заборгованість, яку банк просив стягнути з поручителя ОСОБА_4 у загальній сумі 53 037 280 грн.77 коп. та судові витрати.

Заочним рішенням суду від 11 березня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27 січня 2012 року, позов ПАТ «Піреус Банк МКБ» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Піреус Банк МКБ» заборгованість у сумі 53 037 280 грн. 77 коп., з яких: 25 376 993 грн. 70 коп. заборгованість за кредитним договором № ОК/07-22 від 13 серпня 2007року; 12 180 247 грн. 59 коп. заборгованість за кредитним договором № ОК/07-21 від 13 серпня 2007року; 6 262 591 грн. 65 коп. заборгованість за кредитним договором № ОК/06-19 від 11 серпня 2006 року; 9 217 447 грн. 83 коп. заборгованість за кредитним договором № ОК/07-23 від 13 серпня 2007 року та судові витрати у сумі 1 820 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4, просить скасувати вказані судові рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки боржники не виконують зобов'язань за кредитними договорами стягнення заборгованості покладається на поручителя.

З такими висновками судів повністю погодитися не можна з наступних підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

По справі встановлено, що13 серпня 2007 року між ВАТ «Міжнародний комерційний банк» та ПП « Науково-виробнича і торгово-комерційна фірма «Колібрі» був укладений кредитний договір № ОК/07-22, згідно якого банк надав позичальнику кредит у сумі 200 тис. доларів США строком з 13 серпня 2007 року по 13 листопада 2007 року зі сплатою 13% річних (а. с. 29-33).

Сторонами були укладені до кредитного договору № ОК/07-22 від 13 серпня 2009 року додаткові угоди від 6 вересня 2007 року, від 13 листопада 2007 року, 13 серпня 2008 року, 12 грудня 2008 року, 19 грудня 2008 року, 13 квітня 2009 року (а .с. 34-45).

Згідно додаткової угоди від 13 квітня 2009 року між ВАТ «Піреус Банк МКБ» та ПП «Колібрі» банк надав позичальнику кредит у сумі 1 139 296 доларів США 94 центи строком з 13 квітня по 13 серпня 2009 року та 8 175 929 грн. 04 коп. на строк з 13 квітня 2009 року по 13 серпня 2009 року зі сплатою відсотків за кредит у доларах США - 13% річних, 21% річних за кредитом у гривнях (а. с. 43-45).

Зазначеною додатковою угодою сторони домовились забезпечити укладення договору поруки з ОСОБА_4

13 серпня 2007 року між ВАТ «Міжнародний комерційний банк» та ПП «РСМ-77» був укладений кредитний договір, згідно якого останньому було надано кредит у сумі 405 ти. доларів США з 13 серпня по 13 листопада 2007 року зі сплатою 13% річних (а. с. 52-56).

До зазначеного кредитного договору сторонами були укладені додаткові угоди від 13 листопада 2007 року, 30 січня 2008 року, 13 серпня 2008 року (а. с. 59-57).

Згідно додаткової угоди від 13 серпня 2008 року позичальник зобов'язався повернути кредит не пізніше 01 грудня 2008 року (а. с. 59).

11 серпня 2006 року між ВАТ «Міжнародний комерційний банк» та МП «ЛіКо» був укладений кредитний договір № ОК/06-19 на суму 250 тис. доларів США строком з 11 серпня 2006 року по 11 серпня 2007 року зі сплатою 15% річних за користування кредитними коштами (а. с. 68-73).

До вказаного кредитного договору були укладені додаткові угоди від 14 серпня 2006 року, 16 серпня 2006 року,10 серпня 2007 року, 31 січня 2008 року, 11 серпня 2008 року (а. с. 74-79). Останньою додатковою угодою від 11 серпня 2008 року був встановлений строк повернення кредиту не пізніше 01 грудня 2008 року (а. с. 78).

13 серпня 2007 року між ВАТ «Міжнародний комерційний банк» та ТОВ «Сплит Строй Система» був укладений кредитний договір № ОК/07-23 від 13 серпня 2007 року, згідно якого банк надав позичальнику кредит у сумі 402 тис. доларів США строком з 13 серпня по 13 листопада 2007 року зі сплатою 13% річних за користування кредитними коштами (а. с. 87-91).

До вказаного кредитного договору були укладені додаткові угоди від 13 листопада 2007 року, 28 березня 2008 року, 13 серпня 2008 року (а. с. 92-95).

Останньою додатковою угодою від 13 серпня 2008 року було погоджено строк повернення кредиту не пізніше 01 грудня 2008 року (а. с. 94).

13 квітня 2009 року між ПАТ «Піреус Банк МКБ» та ОСОБА_4 було укладено договори поруки № ОП/09-07, № ОП/09-06, № ОП/09-04, № ОП/09-04 на забезпечення вимог банку за: кредитним договором від 13 серпня 2007 року та договором овердрафту від 28 лютого 2008 року між банком та ПП «Науково-виробнича і торгово-комерційна фірма «Колібрі»; кредитним договором від 13 серпня 2007 року, укладеним між банком та ПП «РСМ-77»; кредитним договором від 11 серпня 2006 року між банком та МП «ЛіКо» у вигляді ТОВ; кредитним договором від 13 серпня 2007 року між банком та ТОВ «Сплит Строй Система» (а. с. 17-28).

Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову

субсидіарну) відповідальність поручителя.

У п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 30 березня 2012 року № 5 (v0005740-12) «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У матеріалах справи відсутні відомості щодо повідомлення кредитором відповідачки про наявність кредитної заборгованості за вказаними кредитними договорами протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

До суду з вимогами про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитними договорами ПАТ «Піреус Банк» звернулося 28 травня 2010 року.

Суд першої інстанції на вищевказане уваги не звернув та передчасно дійшли висновку про наявність підстав задоволення позову.

Апеляційний суд у порушення ст. 303 ЦПК України доводів апеляційної скарги належним чином не перевірив та необґрунтовано залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Копія договору овердрафту від 28 лютого 2008 року між банком та ПП «Науково-виробнича і торгово-комерційна фірма «Колібрі» у матеріалах справи відсутня, тому висновок про наявність чи відсутність підстав для задоволення позовних вимог банку про стягнення за вказаним договором боргу із поручителя не підтверджений матеріалами справи.

Оскільки у порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України судами не враховані норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлені та не перевірені обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, відповідно до ст. 338 ЦПК України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 березня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27 січня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.