розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третіх осіб: Львівської міської ради, приватного нотаріуса ОСОБА_10, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на Ѕ частину будинку, як спільного подружнього майна, визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання права власності на 1/2 частину будинку в порядку спадкування, за касаційною скаргою ОСОБА_11, яка діє в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, на рішення апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2012 року,

У серпні 2009 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що житловий будинок АДРЕСА_1 був збудований за кошти подружжя ОСОБА_12 та ОСОБА_13 протягом 1960-1964 років та зданий в експлуатацію у 1964 році. Шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_3 було зареєстровано 03 лютого 1956 року. Однак право власності було оформлено на одного із подружжя - ОСОБА_12

Після смерті ОСОБА_12 04 квітня 2004 року, вони звернулися у Четверту Львівську державну нотаріальну контору із заявами про прийняття спадщини, де було встановлено факт відсутності спадкового майна. Зокрема у травні 2007 року, вони дізналися про те, що будинок АДРЕСА_1 був відчужений згідно договору купівлі-продажу від 09 квітня 2004 року, укладеного між ОСОБА_14, який діяв від імені ОСОБА_12 на підставі довіреності від 10 липня 2003 року, та ОСОБА_15 і ОСОБА_6

Вважають вказаний договір недійсним, оскільки на час його укладення 1/2 частина житлового будинку належала позивачу ОСОБА_3 як спільне майно подружжя, і приватним нотаріусом укладено вказану угоду без отримання від неї нотаріально завіреної згоди на відчуження спірного майна. Більше того спірна угода була укладена без її відома, оскільки ОСОБА_14 таємно вивіз ОСОБА_12 із м. Львова, а після його смерті без оформлення свідоцтва про смерть поховав його у с. Затурин Підгаєцького району Тернопільської області.

Крім цього, представництво за дорученням ОСОБА_12 від 10 липня 2003 року, на час укладення договору купівлі-продажу від 09 квітня 2004 року, припинилося внаслідок смерті ОСОБА_12, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть № 101 від 05 квітня 2004 року.

У зв'язку із цим просили визнати недійсним вказаний договір купівлі-продажу та застосувати до нього наслідки недійсності договору, передбачені ч. 1 ст. 216 ЦК України. Також ОСОБА_3 просить визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, як частку у спільному майні подружжя.

Крім цього, спадкоємцем першої черги по закону, після смерті ОСОБА_12 є його син ОСОБА_4, а тому останній має право на успадкування належного померлому майна - 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1. Однак спадщину оформити не може, оскільки пропустив встановлений шестимісячний строк для прийняття спадщини. Вважає, що причини пропуску такого строку є поважними, оскільки ОСОБА_14 скрив факт смерті ОСОБА_12, він тривалий час не знав про його смерть так як проживав за кордоном, а також не мав можливості отримати свідоцтво про його смерть для звернення у нотаріальну контору. У зв'язку із наведеним просив надати йому додатковий строк для прийняття спадщини терміном до 6 місяців. Оскільки інший спадкоємець першої черги по закону - позивач ОСОБА_3 відмовилася від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_12, а він прийняв спадщину, так як подав у нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини у 2007 році просив визнати за ним право власності на спадкове майно - 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 25 травня 2011 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, укладений 09 квітня 2004 року між ОСОБА_14, який діяв від імені ОСОБА_12 на підставі довіреності від 10 липня 2003 року, та ОСОБА_15, ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_10 Застосовано правові наслідки недійсності правочину, зобов'язано ОСОБА_6 та ОСОБА_5 повернути будинок АДРЕСА_1 попереднім власникам. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1, як частку у спільній сумісній власності подружжя на будинок. Визначено ОСОБА_4 додатковий термін 6 місяців для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_12, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Додатковим рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 23 січня 2012 року визначено ОСОБА_3 додатковий термін 6 місяців для прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_12, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2012 року рішення суду першої інстанції та додаткове рішення того ж суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_11., яка діє в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції і додаткове рішення того ж суду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.

Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження

спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або)

державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Співвласники мають право уповноважити одного з них на

вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.

Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений

одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Судами встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 03 лютого 1956 року, будинок АДРЕСА_1 збудовано за спільні кошти, право власності на будинок було оформлено на ОСОБА_12 (а. с. 93-94, 236 т. 1).

Рішенням Червоноармійського районного суду м. Львова від 14 грудня 1977 року було задоволено позов ОСОБА_12 до ОСОБА_13 та розірвано шлюб, укладений між ними 21 лютого 1956 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 помер (а. с. 171 т. 1).

19 жовтня 2007 року дане рішення оскаржила другий з подружжя ОСОБА_13 Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 09 червня 2009 року рішення Червоноармійського районного суду м. Львова від 14 грудня 1977 року скасовано, провадження у справі закрито (а. с. 10-11 т. 1).

10 липня 2003 року ОСОБА_12 заповів все своє майно ОСОБА_14 та видав на його ім'я довіреність на право розпорядження майном.

09 квітня 2004 року між ОСОБА_14, який діяв в інтересах ОСОБА_12, на підставі доручення від 10 липня 2003 року, та ОСОБА_6 і ОСОБА_15 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 (а. с. 89 т. 1).

Згоди на відчуження житлового будинку ОСОБА_13 при укладенні та посвідченні договору 09 квітня 2004 року між ОСОБА_14, який діяв від імені ОСОБА_12, та ОСОБА_6, ОСОБА_15, не давала і в наданих приватним нотаріусом ОСОБА_10 документах, на підставі яких здійснювалося нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу, така згода відсутня.

Відповідно до ч. 1 ст. 237, ст. 239 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Згідно ст. 25 ЦК України здатність фізичної особи мати цивільні права та обов'язки є правоздатністю. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється у момент її смерті.

Відповідно до п. п. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що договір купівлі-продажу від 09 квітня 2004 року був укладений з порушенням вимог чинного законодавства України, зокрема, за відсутності нотаріально посвідченої згоди іншого співвласника житлового будинку ОСОБА_3

Крім того станом на 09 квітня 2004 року у зв'язку зі смертю ОСОБА_12 його правоздатність припинилася, дія доручення від 10 липня 2003 року також припинилася внаслідок смерті фізичної особи ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому ОСОБА_14 не був наділений повноваженнями укладати від імені померлого договір про відчуження майна.

Відповідно до п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 26 листопада 2009 року (далі - постанова Пленуму) особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

У разі якщо предметом правочину є майно, яке належить особам на праві спільної часткової власності, суд на підставі статей 358, 361 та 362 ЦК України відповідно до частини другої статті 35 ЦПК України залучає до участі у справі про визнання такого правочину недійсним усіх співвласників.

Якщо предметом правочину є майно, яке належить особам на праві спільної сумісної власності, інші співвласники відповідно до частини другої статті 369 ЦК України до участі у справі не залучаються, оскільки правочин щодо розпорядження спільним майном вважається вчиненим за згодою всіх співвласників. За відсутності такої згоди інші співвласники відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК України можуть пред'явити позов про визнання такого правочину недійсним.

Посилання апеляційного суду на п. 10 вищевказаної постанови Пленуму та висновки про те, що вимоги про визнання договору купівлі-продажу спірного будинку можуть висувати лише сторони вказаного договору у даних правовідносинах є помилковим та не відповідають нормам матеріального права.

За таких обставин апеляційним судом було помилково скасовано рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 як частку у спільній сумісній власності подружжя та визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, укладеного 09 квітня 2004 року між ОСОБА_14, який діяв від імені ОСОБА_12, та ОСОБА_6, ОСОБА_5, оскільки в цій частині рішення суду першої інстанції ухвалене у відповідності з нормами матеріального права.

Разом з тим, не можна погодитись з рішенням суду першої інстанції в частині застосування правових наслідків недійсності правочину шляхом повернення спірного будинку попереднім власникам, оскільки стороною договору був ОСОБА_16, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Тому скасування рішення суду першої інстанції в цій частині відповідає вимогам закону.

Також не можна визнати обґрунтованим рішення суду першої інстанції про визначення ОСОБА_4 додаткового терміну 6 місяців для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_12, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та додаткове рішення суду першої інстанції про визначення ОСОБА_3 додаткового терміну 6 місяців для прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_12

Як зазначено у позовній заяві ОСОБА_3, вона дізналася про смерть свого чоловіка тільки у 2006 році.

Статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Посилаючись на те, що дізналися про смерть чоловіка та батька тільки у 2006 році, позивачі не навели поважних причин, які робили неможливим чи утруднювали для них довідатись про смерть чоловіка та батька раніше, з огляду на те, що протягом двох років позивачі не цікавилися здоров'ям та життям батька та чоловіка, а відсутність відомостей про смерть батька та чоловіка саме у сина та дружини, які вважаються найближчою родичами, не може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Незнання про смерть батька та чоловіка протягом двох років, виходячи із моральних засад суспільства, не може вважатися поважною причиною пропущення строку для прийняття спадщини.

За таких обставин апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції в цій частині та вірно відмовив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у задоволенні цих позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 333, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_11, яка діє в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_3 права власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 як частку в спільній сумісній власності подружжя та визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, укладеного 09 квітня 2004 року між ОСОБА_14, який діяв від імені ОСОБА_16, та ОСОБА_6, ОСОБА_5, скасувати та в цій частині рішення Личаківського районного суду м. Львова від 25 травня 2011 року залишити в силі.