головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Дем'яносова М.В., Кафідової О.В., Мартинюка В.І.,Наумчука М.І.,розглянувши заяву ОСОБА_6, який діє від імені ОСОБА_7, про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до публічного акціонерного банку «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання нікчемним окремих положень кредитного договору,

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 5 квітня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 7 червня 2012 року, у задоволенні позову ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 липня 2012 відмовлено у відкритті касаційного провадження у зазначеній справі за касаційною скаргою ОСОБА_6, який діє від імені ОСОБА_7, на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 5 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 7 червня 2012 року.

15 серпня 2012 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_6, який діє від імені ОСОБА_7, про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 липня 2012 року з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник наводить ухвалу Верховного Суду України від 7 жовтня 2009 року.

Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Як вбачається із ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 липня 2012 року суди відмовляючи у задоволенні позову, із чим погодився і суд касаційної інстанції, виходили із того, що правомірність порядку нарахування пені за кредитним договором встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили, а відповідно права і законні інтереси позивачів не порушені, що свідчить про безпідставність вимог щодо відшкодування їм моральної шкоди.

Із змісту ухвали Верховного Суду України від 7 жовтня 2009 року, на яку робиться посилання, вбачається, що у порівнянні із справою, рішення по якій просить переглянути заявник, предмет позову був інший - а саме: про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості. Суд касаційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, виходив із того, що боржник порушила договірні зобов'язання, тому кредитний договір розірвано зі стягненням на користь КС «Довіра» нарахованих процентів, передбачених договором за період після видачі судового наказу, який не був виконаний. Крім того, відмовляючи у частині позовних вимог до поручителів, Верховний Суд України зазначив, що в договорі поруки не встановлено строку його дії, а тому порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Враховуючи наведене, відсутні підстави вважати, що у наведених справах тотожними є встановлені судом фактичні обставини, які мають значення для вирішення спорів, які розглядались, а, відповідно, що правовідносини, які виникли між особами, які брали участь у розгляді вказаних справ, подібні і мало місце неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в порівнянні із справою у якій постановлена ухвала, яку просить переглянути заявник, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень.

Саме по собі посилання заявника на неправильне застосування норм матеріального права при відсутності рішень суду (судів) касаційної інстанції в яких має місце неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах не може бути підставою для допуску справи до провадження.

Оскільки наведені заявником доводи не містять ознак, які згідно вимог статті 355 ЦПК України є підставами для перегляду, то у допуску справи до провадження необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Публічного акціонерного банку «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання нікчемним окремих положень кредитного договору відмовити.