Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого: Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Наумчука М.І.,

Кадєтової О.В., Мостової Г.І.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», третя особа: первинна профспілкова організація трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційними скаргами первинної профспілкової організації трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» та ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 2 грудня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 11 січня 2012 року,

У квітні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що вона з 23 травня 2006 року працювала на посаді оператора ЕВМ (ж/д ваги №28 КХП) ділянки зважування маси вантажів ЦТВС ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь». На підставі наказу №31 ТР від 13 вересня 2010 року «Про зміну в організації виробництва та праці в ЦТВС» на дільниці зважування маси вантажів ЦТВС підлягали вивільненню чотири штатні одиниці операторів ЕВМ (ж/д ваги №28 КХП), в зв'язку з чим позивачу було запропоновано перевестися в ТОВ «Кадрове агентство «АзовПерсоналСервіс» на ту ж саму посаду. Від вказаної пропозиції позивач відмовилась, оскільки не бажала втратити соціальні гарантії, існуючи на підприємстві відповідача. Відповідач в порядку, передбаченому ст. 43 КЗпП України звернувся до профспілкового комітету, членом якого була позивач, з приводу звільнення останньої і отримав відмову. В зв'язку із змінами в організації виробництва та праці в цеху технологічних ваговимірювальних систем (ЦТВС) позивача було звільнено на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України, згідно наказу № 169/к від 1 квітня 2011 року. Позивач просила поновити її на роботі на вказаній посаді та стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 2 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 11 січня 2012 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційних скаргах первинна профспілкова організація трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" та ОСОБА_3 просять скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_3 була звільнена з дотриманням вимог трудового законодавства.

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна.

Наказом № 169/к від 1 квітня 2011 року ОСОБА_3 було звільнено з займаної посади у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці за скороченням штатів на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

Як вбачається з відповіді первинної організації ПМГУ ВАТ «МК «Азовсталь» №1134 від 14 грудня 2010 року, ОСОБА_3 не є членом виборного профспілкового органу.

Відповідно до ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірванні власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Статтею 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 КЗпП України, може бути проведено лише за згодою виборчого органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або повноваженого ним органу про розірвання договору з працівником. Рішення виборчого органу первинної профспілкової організації про відмову в наданні згоди на розірвання договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборчого органу первинної профспілкової організації.

Згідно до ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії» від 15 вересня 1999 року №1045-ХІV рішення профспілки про надання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Із роз'яснень, викладених у пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року (v0009700-92) вбачається, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП України. Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Згідно виписки з протоколу засідання профспілкового комітету первинної організації профспілки ЗАТ «МК «Азовсталь» №59 від 20 грудня 2010 року, у наданні згоди на звільнення ОСОБА_3 на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України, в зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці в ЦТВС відмовлено. Вказана відмова у наданні згоди є обґрунтованою (а.с.7-9). Зокрема, профспілковий комітет зазначив, що адміністрація підприємства не вказала конкретно, які зміни в організації виробництва і праці потягли скорочення штату, фактично має місце формальне скорочення штату без будь-яких змін в організації виробництва і праці, позивач втрачає ряд соціально-трудових гарантій, продовжуючи виконувати ту саму роботу в кадровому агентстві, а не на підприємстві відповідача.

Враховуючи зазначені норми права, суди дійшли невірного висновку про відмову в поновлені позивача на роботі, відсутність обґрунтування відмови профспілкового комітету у наданні згоди на звільнення позивача та правомірність звільнення відповідачем ОСОБА_3 без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Отже, у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України суд наданим доказам належної оцінки не надав, при вирішені справи безпідставно відкинув доводи профспілкового комітету щодо звільнення позивача.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги первинної профспілкової організації трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 2 грудня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 11 січня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.