Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Закропивного О.В., Лесько А.О.,

Червинська М.Є., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості; за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Одеської області від 14 березня 2012 року,

У червні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем у період з 14 лютого 2002 року по 18 жовтня 2004 року, в якому у них 04 вересня 2002 року народилася донька - ОСОБА_5 18 серпня 2004 року між сторонами укладений договір про сплату аліментів на дитину, який був посвідчений нотаріально. Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався сплачувати аліменти на утримання доньки у розмірі 50 % від своєї заробітної плати, але не менше ніж 500 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. У разі несвоєчасного виконання умов договору і виникнення заборгованості за сплати аліментів з вини відповідача, останнім сплачується на користь ОСОБА_3 пеня у розмірі 0,1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Прийняті на себе зобов'язання ОСОБА_4 не виконав, відповідач не сплатив ОСОБА_3 жодної грошової суми на виконання умов договору, тому вона просила позов задовольнити.

ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище зустрічним позовом, посилаючись на те, що підписуючи договір вважав, що ніяких юридичних наслідків він не матиме, оскільки ОСОБА_4 не мав наміру розлучатися із дружиною, а заробітну плату завжди витрачав на потреби сім'ї. У 2007 року обставини його життя змінилися, погіршився стан здоров'я, внаслідок чого він не міг працювати за своєю професією та не може знайти нове місце роботи. ОСОБА_4 сплачує щомісячно комунальні платежі та залишок позики у розмірі 11 тис. євро, що є підставою для зменшення розміру аліментів. Таким чином, просив зустрічний позов задовольнити.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 10 жовтня 2011 року позови ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість зі сплати аліментів на утримання його неповнолітньої доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 01 вересня 2004 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 325 370 грн 51 коп. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань зі сплати аліментів на утримання його неповнолітньої доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, нараховану на суму заборгованості зі сплати аліментів за період з 01 вересня 2004 року по 31 грудня 2004 року в розмірі 1 565 029 грн 70 коп. У задоволенні решти вимог ОСОБА_3 відмовлено. Зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання його неповнолітньої доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили й до досягнення нею повноліття, встановивши розмір аліментів у сумі мінімального прожиткового мінімуму, встановленого на певний період відповідним Законом України для дитини відповідного віку, змінивши таким чином умови договору про сплату аліментів на дитину, укладеного 18 серпня 2004 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 10423. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 14 березня 2012 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_4 залишено без розгляду.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення районного суду, мотивуючи свої вимоги тим, що судами неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, виходив із того, що між сторонами був укладений договір про сплату аліментів на утримання дитини. Прийняті на себе зобов'язання ОСОБА_4 не виконав.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, виходив із того, що у договорі про сплату аліментів на дитину у п. 10 зазначено, що у разі невиконання гр. ОСОБА_4 обов'язку зі сплати аліментів, аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. ОСОБА_3 не зверталася до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису у зв'язку з невиконання ОСОБА_4 свого обов'язку за договором про сплату аліментів, не отримала виконавчий напис і не зверталася до органів державної виконавчої служби у встановлені строки.

Однак з такими висновками погодитися не можна.

Установлено, що з 14 лютого 2002 року по 18 жовтня 2004 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу народилась донька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. 18 серпня 2004 року сторони укладений договір про сплату аліментів на утримання доньки, який був посвідчений нотаріально.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що відповідач хоча письмово й підтвердив, що здійснював грошові перекази на ім'я ОСОБА_3 із призначенням платежу: «матеріальна допомога», але не довів, що зазначені перекази мають передбачені договором ознаки аліментів - «щомісячних платежів».

Із таким висновком суду погодитися не можна, оскільки судом не зазначено чому саме «матеріальну допомогу» не можна вважати «аліментами» у розумінні укладеного договору, при цьому, термін «щомісячні платежі» вважався прийнятним для сторін.

За характером професії, відповідач не мав фізичної можливості особисто надавати ОСОБА_3 грошові кошти в рахунок сплати аліментів, тому здійснював зазначене шляхом перерахування грошових коштів через установи банків. Судами не було з'ясовано, з якою метою та на яких підставах ОСОБА_3 отримувала від ОСОБА_4 грошові перекази, стверджуючи, що в рахунок аліментних зобов'язань вона грошові кошти не отримувала. Наявність інших договірних зобов'язань між сторонами у матеріалах справи відсутня.

Крім того, договір укладено у 2004 році, а з відповідним позовом ОСОБА_3 звернулася до суду у 2010 році. Зазначене свідчить, що протягом шести років у позивачки не було підстав звертатися до відповідача з вимогою виконати умови договору, оскільки такі умови виконувалися належним чином, жодних претензій у сторін один до одного не було. При цьому, у позовній заяві ОСОБА_3 зазначає, що відповідач ОСОБА_4 перераховував на ії поточний рахунок кошти, але оскільки вона не знає джерела їх надходження, тому вважає, що ОСОБА_4 не надавав ій грошової допомоги в належному розмірі, а тому не може стверджувати, що відповідач сумлінно виконував свої обов'язки за договором. Але зазначене свідчить, що відповідач виконував умови договору.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на вимоги ст. 55 Конституції України, якими передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Наявність у укладеному договорі посилання на необхідність звернення до виконавчої служби у разі невиконання умов договору, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову з підстав недотримання умов договору щодо позасудового врегулювання спору, а саме звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, оскільки зазначене є порушенням вимог ст. ст. 55, 124 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення судом процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку про необхідність задоволення касаційної скарги із скасуванням судових рішень та передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеса від 10 жовтня 2011 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 14 березня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.