розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 9 лютого 2012 року,

У серпні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Зазначала, що перебуваючи з відповідачем у зареєстрованому шлюбі ними було придбано автомобіль марки Nisan note, 2008 року випуску.

Посилаючись на те, що вказаний автомобіль є неподільною річчю, а спільне його використання неможливе, ОСОБА_1 просила залишити його у власності відповідача, стягнувши з останнього на свою користь Ѕ частину вартості автомобіля.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2011 року позов задоволено. Визнано автомобіль марки Nisan note, 2008 року випуску, спільною сумісною власністю подружжя та стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки половину його вартості в розмірі 51 608 грн. 62 коп.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 9 лютого 2012 року зазначене рішення міськрайонного суду скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково: визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності кожного на Ѕ частину автомобіля марки Nisan note, 2008 року випуску, без його реального поділу й залишено цей автомобіль у спільній частковій власності; у решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, ними було придбано автомобіль марки Nisan note, 2008 року випуску.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, судом першої інстанції визнано спірний автомобіль спільною сумісною власністю подружжя та стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки половину його вартості в розмірі 51 608 грн. 62 коп.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи спірний автомобіль у спільній частковій власності виходив з відсутності згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації.

Однак з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до вимог ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно п. п. 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 (v0011700-07) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

За правилами ч. 3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Апеляційний суд на порушення вимог ст. ст. 213, 214, 303, 316 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув; установивши, що спірний автомобіль є спільною власністю подружжя, залишив поза увагою той факт, що позивачка у позовній заяві просила стягнути з відповідача її долю у грошовому еквіваленті із спільної власності, а тому обов'язкова згода другого із подружжя в цьому випадку законом не передбачена.

Крім того, на порушення вимог ст. ст. 10, 11 ЦПК України суд не сприяв всебічному й повному з'ясуванню обставин справи, й фактично не вирішив вимогу ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - автомобіля, шляхом залишення його у власності відповідача із стягненням на її користь половини його вартості, при цьому взагалі не обговорив такий варіант поділу й належним чином не вмотивував свого висновку щодо відсутності підстав для задоволення такої вимоги.

Таким чином, безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні процесуального та матеріального закону.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду Миколаївської області від 24 травня 2012 року підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 9 лютого 2012 року скасувати.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2011 року залишити без змін.