Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Ткачука О.С., суддів: Гримич М.К., Савченко О.В., Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл спільного майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 09 лютого 2012 року,-

У жовтні 2010 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідачки на його користь вартість Ѕ частки автомобіля марки «Део Ланос», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, який було придбано у період шлюбу, залишивши вказаний автомобіль у власності ОСОБА_4, оскільки він є неподільним майном.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 грудня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 13 907 грн. компенсації по розподілу автомобіля марки «Део Ланос», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, який залишити у власності ОСОБА_4

Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 09 лютого 2012 року скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що з 30 жовтня 2004 року по 30 травня 2011 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. У 2006 році сторонами було придбано автомобіль марки «Део Ланос», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №711/2 від 10 жовтня 2011 року, вартість зазначеного автомобіля на час розгляду справи складає 27 814 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль «Део Ланос», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 є спільною сумісною власністю подружжя, Ѕ частина якого належить позивачу, однак, ним одноосібно користується відповідачка у справі - ОСОБА_4 Враховуючи, що автомобіль є неподільним майном, суд вважав за можливе залишити автомобіль у власності відповідачки, стягнувши з неї на користь позивача компенсацію вартості Ѕ частки автомобіля у розмірі 13 907 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений чинним законодавством, та зазначив, що присудження одному з подружжя грошової компенсації за частку у спільному майні можливе лише за його згодою, при попередньому внесенні другим з подружжя відвідної грошової суми на депозитний рахунок суду, проте цих дій сторонами вчинено не було.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 Сімейного кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Згідно п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року (v0011700-07) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

З наведеного вбачається, що обов'язковою умовою присудження грошової компенсації є лише згода співвласника, який заявив вимоги про виділ частки. В даному випадку саме позивач, пред'явивши позов, і погодився на виплату грошової компенсації, тому будь-якої згоди іншого співвласника на проведення такої виплати законом не вимагається, встановлення причин щодо неможливості проведення виплати не має правового значення.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, дав оцінку обставинам справи, правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував відповідний матеріальний закон і ухвалив законне і обґрунтоване рішення, за таких обставин рішення апеляційного суду Чернівецької області від 09 лютого 2012 року підлягає скасуванню, з залишенням в силі рішення суду першої інстанції, що було помилково скасоване апеляційним судом.

Керуючись ч.1 ст. 336, ст. 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 09 лютого 2012 року скасувати, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 грудня 2011 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.