розглянувши в судовому засіданні справу за позовом виробничого підприємства «Харківполімернитка» - товариства з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_10, третя особа Малоданилівська селищна рада Дергачівського району Харківської області, про знесення самовільно збудованих будівель, за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, виробничого підприємства «Харківполімернитка» - товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 25 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2012 року,

У серпні 2011 року виробниче підприємство «Харківполімернитка» - товариство з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_10, про знесення самовільно збудованих будівель.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням апеляційного суду Харківської області від 9 червня 2011 року ОСОБА_10 відмовлено в задоволенні позову про визнання права власності на самовільно побудовані об'єкти. Самочинне будівництво, проведене ОСОБА_10 порушує права інших співвласників комплексу будівель, зокрема, створює перешкоди проїзду довгомірного вантажного транспорту, а також позбавляє можливості використовувати пожежний виїзд у разі виникнення надзвичайної ситуації.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 25 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2012 року, в позові виробничого підприємства «Харківполімернитка» - товариства з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, виробниче підприємство «Харківполімернитка» - товариства з обмеженою відповідальністю порушують питання про скасування оскаржуваних судових рішень, із ухваленням нового рішення, яким просять позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачі та відповідач є співвласниками комплексу нежитлових будівель, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та складається з: адміністративного корпусу літ. «А-2» з прибудовою літ. «А-1» та ганком літ. «а»; бокси літ. «Б», «В»; склад літ. «Г»; прохідна літ. «Д»; АЗС літ. «Е», «Ж»; огорожа № 1, № 2.

Сторони мають відповідно такі частки: ОСОБА_10 - 32/100 частки, ВП «Харківполімернитка» - ТОВ - 29/100 частки; ОСОБА_4 - 3/100 частки; ОСОБА_5 - 3/100 частки; ОСОБА_6 - 3/100 частки; ОСОБА_7 - 11/100 частки; ОСОБА_9 - 19/100 частки.

Між ОСОБА_10 та Малоданилівською селищною радою Дергачівського району Харківської області укладено договір оренди неподільної земельної ділянки для обслуговування розташованих на ній будівель від 28 жовтня 2006 року.

Об'єктами самочинного будівництва, про знесення яких заявлено позов, є: прибудова літ. «В'» - це виробниче приміщення 1-8 (64,7 кв.м) та санвузол 1-9 (4,3 кв.м), добудовані відповідачем до належних йому приміщень 1-1, 1-2, 1-3 у боксі літ. «В»; склад літ. «Ж» - нежитлова капітальна будівля площею 11,7 м на 6,5 м для зберігання паливно-мастильних матеріалів, побудована відповідачем на місці АЗС літ. «Ж», яка входить до складу комплексу будівель, що перебувають у спільній частковій власності позивачів та відповідача; склад літ. «И» - некапітальна споруда (металева конструкція) площею 109, 6 кв.м та розмірами 16,65 м на 16,60 м.

На час придбання відповідачем частки майна у ТОВ «АТП 22029» у 2003 році земельна ділянка, на якій було розташовано майно, знаходилась у користуванні ТОВ «АТП 22029» на підставі акту на право постійного користування землею серії ХР-10-38002449.

18 серпня 2003 року листом ТОВ «АТП 22029» надало ОСОБА_10 згоду на розміщення дільниці з металооброблення та на побудову заготівельного цеху.

14 вересня 2004 року рішенням виконкому Малоданилівської сільради № 9 377 затверджено акт обстеження частини об'єкту № 98 від 2 грудня 2003 року на предмет можливої реконструкції.

14 травня 2005 року рішенням № 184 виконкому Малоданилівської сільради відповідачу надано дозвіл на реконструкцію частини приміщень боксів літ. «Б» та «В» під механічний цех та ділянку по обробці металовиробів.

14 березня 2006 року рішенням № 62 виконкому Малоданилівської сільради відповідачу надано дозвіл на будівництво заготівельного цеху.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачами не надано доказів про те, що самочинно збудовані відповідачем об'єкти нерухомості порушують їх права: створюють перешкоди для проїзду довгомірного транспорту та позбавляють можливості використовувати пожежний проїзд у разі виникнення надзвичайної ситуації.

Крім того, судами зазначено, що відповідно до ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» захист законних прав та інтересів інших осіб, порушених внаслідок самочинного будівництва, здійснюється територіальним органом Державної архітектурно-будівельної інспекції.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (ст. 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (ч. 4 ст. 376 та ст. 391 ЦК) (п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 6 від 30 березня 2012 року (v0006740-12) .

Також, за змістом ч. ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

В порушення вимог ст. ст. 213- 215 ЦПК України, суди не з'ясували дійсних обставин справи та не надали належної оцінки зібраним доказам, та встановивши, що склад літ. «Ж» (нежитлова капітальна будівля площею 11,7 м на 6,5 м для зберігання паливно-мастильних матеріалів) побудований відповідачем на місці АЗС літ. «Ж», яка входить до складу комплексу будівель, що перебувають у спільній частковій власності позивачів та відповідача, не звернули уваги на те, що будівництво складу літ. «Ж» проводилась відповідачем без отримання згоди на його проведення інших співвласників приміщення та користувачів земельної ділянки, зокрема, без згоди позивачів, як це передбачено ст. 358 ЦК України.

Враховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повністю не встановлені, судові рішення в частині відмови у задоволенні позову про знесення самовільно збудованого складу літ. «Ж» - нежитлової капітальної будівлі площею 11,7 м на 6,5 м для зберігання паливно-мастильних матеріалів не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, виробничого підприємства «Харківполімернитка» - товариства з обмеженою відповідальністю на задовольнити частково.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 25 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2012 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову про знесення самовільно збудованого складу літ. «Ж» - нежитлової капітальної будівлі площею 11,7 м на 6,5 м для зберігання паливно-мастильних матеріалів, справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.