розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Родовід Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» до ОСОБА_4 про розірвання кредитних договорів та стягнення заборгованості за кредитними договорами за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 4 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 квітня 2012 року,

Відкрите акціонерне товариство «Родовід Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання кредитних договорів та стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 4 березня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 11 квітня 2012 року, позов задоволено частково.

Розірвано кредитний договір № 77.2/ С3-070.08.2. від 17 березня 2008 року укладений між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_4

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість: за кредитним договором № 15.3/СЖ-245.06.2 від 30 грудня 2006 року у розмірі 4925715 доларів США 39 центів, з яких кредит складає 4596553 доларів США, нараховані проценти за користування грошовими коштами 314168 доларів США 33 центи, пеня 14994 доларів США 06 центів; за кредитним договором № 77.2/ С3-070.08.2. від 17 березня 2008 року у розмірі 1165071 доларів США 39 центів, з яких кредит складає 1040822 доларів США, нараховані проценти за користування грошовими коштами 68538 доларів США 84 центи, пеня 55710 доларів США 55 центів, всього заборгованість за кредитними договорами № 15.3/СЖ-245.06.2 від 30 грудня 2006 року та № 77.2/ С3-070.08.2. від 17 березня 2008 року становить 6090786 доларів США 78 центів, що за офіційним курсом НБУ на день винесення рішення становить 48604478 грн. 50 коп.,

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Родовід Банк» 1700 грн. судового збору, 30 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить скасувати оскаржувані судові рішення, із направленням справи на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між АТ «Родовід Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 15.3/СЖ-245.06.2 від 30 грудня 2006 року.

25 липня 2007 року укладений договір про внесення змін до кредитного договору.

30 вересня 2008 року укладений договір про внесення змін до кредитного договору. За умовами кредитного договору та додаткових угод позивач відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі на загальну суму 4600000 доларів строком до 30 грудня 2009 року.

Факт видачі кредитів підтверджується заявами відповідача на видачу готівки та випискою з балансового рахунку 2203.

В забезпечення виконання кредитного договору між сторонами було укладено договори іпотеки від 30 грудня 2006 року за реєстровим № 9422, від 30 грудня 2006 року за реєстровим №9424, від 30 грудня 2006 року за реєстровим № 9426, від 30 грудня 2006 року за реєстровим № 9428, від 30 грудня 2006 року за реєстровим № 9430, від 30 грудня 2006 року за реєстровим №9432.

Згідно з п. п. 4.2 кредитного договору відповідач зобов'язався сплачувати банку проценти за користування кредитами до 10-го числа кожного календарного місяця включно, починаючи з місяця наступного за звітним, а також 30 грудня 2009 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами шляхом внесення готівкових коштів у касу банку або безготівкового перерахування зі свого поточного рахунку.

Відповідач зобов'язався погашати заборгованість відповідно до визначеної черговості, зазначеній у п.п. 4.3 кредитного договору.

Пунктом 1 договору від 30 вересня 2008 року про внесення змін до кредитного договору передбачена процентна ставка за кредитами з 1 жовтня 2008 року у розмірі 17 % річних.

В порушення умов кредитного договору та договорів іпотеки відповідач не виконав зобов'язання щодо сплати щомісячних платежів за користування кредитними коштами.

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору у разі недотримання відповідачем умов кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення одержаної суми кредитів, сплати нарахованих за ним процентів, можливої пені, а також звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 30 грудня 2006 року.

Згідно п. 4.12 кредитного договору, відповідач зобов'язався у разі порушення умов кредитного договору достроково погасити на вимогу банку всю суму заборгованості за кредитами у строк, вказаний Банком, та сплатити проценти за фактичний строк користування кредитами

Відповідно до п. 5.4 кредитного договору, у разі порушення відповідачем умов кредитного договору та дострокового звернення банком суми заборгованості за кредитним договором відповідно до п. 5 кредитного договору, банк має право встановити конкретний строк погашення заборгованості, про що повідомляє відповідача за три робочі дні.

13 лютого 2009 року АТ «Родовід Банк» надіслало відповідачеві лист-вимогу про дострокове повернення суми кредиту за кредитним договором, сплату процентів за користування кредитними коштами та суми нарахованої пені.

Відповідач вимоги позивача не виконав та заборгованість не сплатив.

Згідно п. 4.5 кредитного договору, за порушення строків повернення кредитів та/або сплати процентів за користування кредитом, боржник зобов'язаний сплатити банку пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної ставки, яка вказана в п.13 цього договору, від суми простроченого платежу.

17 березня 2008 року між АТ «Родовід Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 77.2/ С3-070.08.2.

30 вересня 2008 року укладений договір про внесення змін до кредитного договору.

10 червня 2008 року укладено додаткову угоду N 1 до кредитного договору.

17 червня 2008 року укладено додаткову угоду N 2 до кредитного договору.

26 червня 2008 року укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору.

02 липня 2008 року укладено додаткову угоду № 4 до кредитного договору.

08 липня 2008 року укладено додаткову угоду № 5 до кредитного договору.

18 липня 2008 року укладено додаткову угоду № 6 до кредитного договору.

24 липня 2008 року укладено додаткову угоду № 7 до кредитного договору.

07 серпня 2008 року укладено додаткову угоду № 8 до кредитного договору.

08 серпня 2008 року укладено додаткову угоду № 9 до кредитного договору.

18 серпня 2008 року укладено додаткову угоду № 10 до кредитного договору.

27 серпня 2008 року укладено додаткову угоду № 11 до кредитного договору.

01 вересня 2008 року укладено додаткову угоду N 12 до кредитного договору.

09 вересня 2008 року укладено додаткову угоду.N13 до кредитного договору.

30 вересня 2008 року укладено додаткову угоду N14 до кредитного договору.

Відповідно до п.п.1.1.,1.2 кредитного договору позивач надав відповідачу на споживчі цілі кредити (транші) в доларах в межах загальної суми 1500000 доларів в строки вказані у відповідних додаткових угодах, але не пізніше 17 березня 2011 року.

Факт видачі кредитів підтверджується заявами відповідача на видачу готівки та запискою З балансового рахунку 2202.

В забезпечення виконання кредитного договору між сторонами було укладено договір іпотеки від 17 березня 2008 року за реєстровим № 1125.

Згідно з п. 3.4.3. кредитного договору відповідач зобов'язався сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитами щомісячно, до 10-го числа місяця наступного за звітним, а також у день повного погашення заборгованості за кредитами.

Пунктом 1 договору від 30 вересня 2008 року про внесення змін до кредитного договору передбачена процентна ставка. за користування кредитами 01 жовтня 2008 року в розмірі 17 % річних.

В порушення умов кредитного договору, додаткових угод до кредитного договору та договору іпотеки, відповідач не виконав зобов'язання щодо сплати щомісячних платежів за користування кредитними коштами.

Відповідно до п. 3. 1 .3. кредитного договору у разі порушення відповідачем умов кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредитів і сплати за фактичний час користування кредитами та/або розірвання кредитного договору, а у разі невиконання відповідачем цих вимог, звернути стягнення на предмет забезпечення виконання зобов'язань відповідача за кредитним договором.

Згідно п. 3.4.9. кредитного договору, відповідач зобов'язався у разі порушення кредитного договору та/або додаткових угод, достроково погасити на вимогу банку суму заборгованості за наданими кредитами в строк, вказаний банком та сплатити за фактичний строк користування кредитами.

Відповідач вимоги позивача не виконав та заборгованість не сплатив.

Згідно п. 3.4.8. кредитного договору, у разі несвоєчасного погашення за кредитами та/або процентами за користування ними, відповідач зобов'язаний сплатити банку пеню від суми простроченого платежу, за кожен день такої розстрочки в розмірі 1,6 %.

Станом на 25 лютого 2009 року заборгованість відповідача перед позивачем: за кредитним договором № 15.3/СЖ-245.06.2 від 30 грудня 2006 року становить - 4925715 доларів США 39 центів з них кредит складає - 4596553 долари США, нараховані проценти за грошовими коштами 314168 доларів США 33 центи, пеня - 14994 долари США 06 центів; за кредитним договором № 77.2/СЗ-070.08.2 від 17 березня 2008 року в розмірі - 65071 долар США 39 центів, з яких кредит складає 1040822 долари США, нараховані проценти за користування грошовими коштами - 68538 доларів США 84 центи, пеня 55710 доларів США 55 центів, всього заборгованість за кредитними договорами № 15.3/СЖ від 30 грудня 2006 року та № 77.2/СЗ-070.08.2 від 17 березня 2008 року становить 6090786 доларів США 78 центів, що за офіційним курсом НБУ на день ухвалення рішення становить 48604478 грн. 50 коп.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції встановивши, що відповідачем зобов'язання за кредитними договорами належним чином не виконуються, виходив з того, що у зв'язку з неналежним виконанням обов'язку по сплаті процентів та поверненню кредиту відповідачу правомірно нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, та дійшов висновку про задоволення позовних вимог про розірвання кредитного договору №77.2/СЗ-070.08.2 від 17 березня 2008 року, стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором та кредитним договором № 15.3/СЖ-245.06.2 від 30 грудня 2006 року.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції керувався ст. ст. 526, 651, ч. 2 ст. 1050 ЦК України, та виходив з того, що відповідачем прострочено повернення чергової частини кредиту, тому у банку є право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась, сплати процентів та пені за неналежне виконання зобов'язання.

Проте, з такими висновками суду повністю погодитися не можна.

Проводячи оцінку поданих сторонами доказів, в порушення вимог ст. ст. 212 - 214 ЦПК України суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що в розрахунку заборгованості за кредитними договорами в основу розрахунку процентів та пені покладено не суми простроченого платежу, а загальну суму кредиту без урахування додаткових угод до кредитних договорів про збільшення суми отриманого кредиту, внаслідок чого не з'ясували: чи відповідає порядок проведення розрахунку процентів та пені умовам кредитних договорів, дійсний розмір заборгованості по сплаті процентів та розмір пені.

За вказаних обставин оскаржувані рішення суду в частині задоволення позову про стягнення процентів та пені підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги в іншій частині оскаржуваних рішень щодо розірвання кредитних договорів та стягнення основної заборгованості за кредитними договорами не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи в цій частині судом допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені статтями 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення, касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані рішення в цій частині підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 4 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 квітня 2012 року скасувати в частині задоволення позову про стягнення процентів та пені, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті - без змін.