Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

Луспеника Д.Д., Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», Соколівська сільська рада Кіровоградського району Кіровоградської області, про виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, встановлення порядку користування земельною ділянкою, за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про заборону вчиняти певні дії за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 22 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 23 травня 2012 року,

У квітні 2011 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 10 лютого 2011 року, яке набрало чинності, за ними визнано право власності на 1/2 частку (по 1/4 частці за кожним) житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1. Власником іншої 1/2 частки будинку є ОСОБА_6

Ураховуючи викладене, позивачі, уточнивши позовні вимоги, просили суд виділити в натурі належну їм 1/2 частку спільного майна, відповідно до експертного дослідження, а саме згідно варіанту розподілу для першого співвласника 8/25 частки зазначеного будинку та 1/2 частину земельної ділянки з визначенням порядку користування нею, а за відповідачами залишити іншу 1/2 частку майна, стягнути по 56 753 грн. з кожного відповідача компенсацію за частку, що перевищує 1/2 частку будинку та судові витрати.

У серпні 2011 року відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», тепер - публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України»), звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що зазначене спірне нерухоме майно відповідно до договору іпотеки від 15 листопада 2007 року знаходиться в реєстрі обтяжень нерухомого майна і банк виступає іпотекодержателем до повного виконання зобов'язань за кредитним договором, укладеним 15 листопада 2007 року з ОСОБА_6

Ураховуючи викладене, позивач просив заборонити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчиняти будь-які дії стосовно поділу спільної сумісної власності та встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 27 жовтня 2011 року справи за вищезазначеними позовами об'єднано в одне провадження.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 22 березня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 23 травня 2012 року, позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено частково. У порядку виділення майна у праві спільної часткової власності, а саме 1/2 частки житлового будинку з господарськими АДРЕСА_1 позивачам виділено в натурі: житловий будинок літ. А площею 61,9 кв. м, вартістю 96 487 грн., надвірні споруди - навіс літ. а1, прибудову літ. а, огорожу, ворота літ. N, сарай-гараж літ. Б, погріб літ. б.б1, 1/2 частку стінки підпорної, яму вигрібну літ. е, убиральню, літній душ літ. В, ганок, сходи, замощення літ. І - загальною вартістю 105 761 грн. Всього на суму 202 248 грн., що складає до загальної вартості спірного будинку 8/25 частки, що менше за 1/2 частку на 9/50 від дійсної вартості будинку та в грошовому виразі складає 113 506 грн. У порядку виділення майна у праві спільної часткової власності, а саме 1/2 частки житлового будинку з господарськими АДРЕСА_1 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виділено в натурі: житловий будинок літ. Д, Д1, Д3 площею 222,9 кв. м, вартістю 219 205 грн., надвірні споруди - підвал літ. Д3, прибудову літ. Д1, 1/2 частку стінки підпорної, яму вигрібну літ. Г, загальною вартістю 209 423 грн. Всього на суму 428 628 грн., що складає до загальної вартості будинку 17/25 частки, що більше за 1/2 частку на 9/50 від дійсної вартості будинку та в грошовому виразі складає 113 506 грн. Виділено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 цільну ізольовану земельну ділянку площею 1191,60 кв. м (зеленого кольору), що прилягає до задньої та лівої і правої бічних меж з виконанням входу та виїзду на земельну ділянку для житлового будинку літ. А з правої бічної межі. Виділено ОСОБА_6 та ОСОБА_7 цільну ізольовану земельну ділянку площею 1191,60 кв. м (червоного кольору), що прилягає до фасадної та лівої бічної межі зі збереженням існуючого входу та виїзду на земельну ділянку для житлового будинку літ. Д з боку вул. Лугової. Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 компенсацію за частку, яка перевищує 1/2 частку будинку, а саме за 9/50 частки будинку з господарськими спорудами - 113 506 грн., тобто по 56 753 грн. з кожного, судовий збір у розмірі 51 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В іншій частині позовних вимог відмовлено. У задоволенні позову ПАТ «Державний ощадний банк України» відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ «Державний ощадний банк України» просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та задоволення позову ПАТ «Державний ощадний банк України».

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли правильного висновку, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як власники 1/2 частки спірного житлового будинку з господарськими спорудами мають право володіти, користуватися та розпоряджатися нею на власний розсуд відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України, у тому числі вирішувати питання про виділ належної ім. частки із спільної часткової власності.

Щодо позовних вимог банку, то суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано відмовив у їх задоволенні, оскільки обраний ПАТ «Державний ощадний банк України» спосіб захисту прав та інтересів не ґрунтується на приписах ст. 16 ЦК України.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» відхилити.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 22 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 23 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.