розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання добросовісним набувачем та договору купівлі-продажу дійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 15 лютого 2012 року,

У січні 2010 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у якому, з урахуванням уточнень, просив визнати за ним у порядку спадкування право власності на квартиру АДРЕСА_1 та житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2, скасувати державну реєстрацію про право власності ОСОБА_4 на зазначене нерухоме майно, визнати недійсним договір купівлі-продажу зазначеної квартири, укладений 07 вересня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, скасувати державну реєстрацію про право власності ОСОБА_5 на спірну квартиру.

Посилався на те, що будучи спадкоємцем за законом першої черги після смерті свого батька ОСОБА_7, набув право власності на зазначене спадкове майно, однак ОСОБА_4(дружина батька), без його відома та законних підстав провела відчуження спірної квартири ОСОБА_5

У квітні 2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання її добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 та визнання договору купівлі-продажу зазначеної квартири дійсним.

Посилалась на те, що на момент підписання спірної угоди їй не була відома та обставина, що на зазначене житло претендують треті особи.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 21 березня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті його батька ОСОБА_7, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2 Житомирської області.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_8, яка діяла на підставі доручення від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_9 07 вересня 2007 року.

Зобов'язано ОСОБА_5 повернути ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_4 повернути ОСОБА_5 отримані нею за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 грошові кошти в сумі 963 грн. 91 коп.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 15 лютого 2012 року рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 21 березня 2011 року в частині задоволення первісного позову ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у позові.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права, ухвалене у справі рішення апеляційного суду вважає незаконним, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, виходив з того, що спірна квартира вибула із володіння позивача поза його волею.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5, суд першої інстанції, з висновками якого у цій частині погодився і апеляційний суд, виходив з того, що остання не довела обставин, на які посилалась як на обґрунтування своїх вимог.

В цій частині судові рішення ніким не оскаржуються.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову та ухвалюючи у цій частині нове рішення про відмову у позові, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_3 не був стороною в оспорюваному договорі купівлі-продажу від 07 вересня 2007 року, а тому підстави для визнання спірної угоди недійсною із застосуванням правового механізму, встановленого ст. ст. 203, 216 ЦК України, відсутні. Захист прав позивача можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені ст. 388 ЦК України.

Судами встановлено, що квартира АДРЕСА_1 та житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2 на праві власності належали ОСОБА_10, який є дідом позивача ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер.

За життя ОСОБА_10 склав заповіт, за яким все належне йому на праві власності майно заповів своєму синові ОСОБА_7, який є батьком позивача ОСОБА_3

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 09 квітня 2008 року встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_7 після смерті батька ОСОБА_10

Єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_7 є його син ОСОБА_3

В той же час, на підставі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 11 березня 2004 року за ОСОБА_4, як дружиною померлого ОСОБА_10, було визнано право власності на спадкове майно: квартиру АДРЕСА_1 та житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2 Житомирської області.

На підставі договору купівлі-продажу від 07 вересня 2007 року, укладеного між ОСОБА_8, яка діяла на підставі доручення від імені ОСОБА_4, та ОСОБА_5, спірна квартира була продана останній.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 09 квітня 2008 року рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 11 березня 2004 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 29 вересня 2009 року заяву ОСОБА_4 до ДПІ м. Житомира про продовження строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно залишено без розгляду.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержала, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені інші особливі умови їх застосування або особливі наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Відповідно до ч. 2, 3 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року (v0009700-09) норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужено третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову та відмовляючи у позові, у відповідності до приписів ст. ст. 212- 214, 303 ЦПК України, апеляційний суд виходив з того, що оскільки позивач не був стороною оспорюваного договору, то його право не підлягає захисту шляхом задоволення позову з використанням правового механізму встановленого ст. ст. 203, 216 ЦК України. Захист прав позивача можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені ст. 388 ЦК України. З позовом про витребування майна від ОСОБА_5 позивач не звертався.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги про неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права безпідставні.

У відповідності до ст. 337 ЦПК України, розглянувши касаційну скаргу на рішення суду, суд касаційної інстанції відхиляє скаргу і залишає рішення суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення касаційної скарги і залишення рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,