Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.

суддів: Горелкіної Н.А., Євтушенко О.І.,

Євграфової Є.П., Ситнік О.М.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль», публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», про поділ майна подружжя,

за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль», про поділ майна подружжя,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Київської області від 21 червня 2012 року

У липні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи: ПАТ «Райффайзен банк Аваль», ПАТ «ОТП Банк», про поділ майна подружжя.

Посилалася на те, що з 21 жовтня 1995 року перебувала з відповідачем ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Фактично шлюбні стосунки з відповідачем припинені у березні 2008 року, а 3 листопада 2008 року рішенням суду шлюб розірвано. Під час спільного проживання ними було придбане нерухоме майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя: 13/100 частини нежилого приміщення загальною площею 86,3 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 4 листопада 2003 року, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_4 та яким він фактично користується після розірвання шлюбу; нежилі приміщення № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 загальною площею 87,6 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3, на підставі договору купівлі-продажу від 25 жовтня 2004 року, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_3 та яким вона фактично користується після розірвання шлюбу; квартира АДРЕСА_1, на підставі договору про пайову участь у будівництві житлового будинку від 29 серпня 2003 року, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 та якою він фактично користується після розірвання шлюбу; садовий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_4, на підставі договору купівлі-продажу садового будинку від 27 квітня 2004 року та земельна ділянка площею 0,0564 га, на якій розташований вищевказаний садовий будинок, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії КВ № 014269 від 11 серпня 2004 року.

Крім того, під час шлюбу було придбано в кредит два автомобілі: HONDA HRV, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1. право власності на який зареєстровано за ОСОБА_3, який перебуває в заставі в зв'язку з укладенням кредитного договору від 22 травня 2006 року між позивачкою і ПАТ «ОТП Банк»; АСURA MDX, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 право власності на який зареєстровано за ОСОБА_3 і який перебуває в заставі в зв'язку з укладенням кредитного договору від 27 квітня 2007 року між позивачкою і ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Вказані автомобілі перебувають у користуванні позивачки і після фактичного припинення шлюбу вона за власні кошти погашає заборгованість за кредитними договорами.

Станом на 1 квітня 2008 року за спільні кошти було сплачено за кредитним договором від 22 травня 2006 року - 13 428,05 дол. США, та за кредитним договором від 27 квітня 2007 року - 19 422,49 дол. США.

Відповідно до висновків ТОВ «Експерта» від 30 вересня 2011 року щодо оцінки спірного майна ринкова вартість нежилого приміщення по АДРЕСА_2 становить 1 460 718,00 грн.; нежилих приміщень № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 по АДРЕСА_3 - 1329 767,00 грн.; АДРЕСА_1 - 1 074 951,00 грн.; садового будинку з надвірними будівлями за АДРЕСА_4 з урахуванням вартості земельної ділянки площею 0,0564 га - 355 571,00 грн.

Загальна вартість спільного нерухомого майна з урахуванням сплаченого кредиту на час фактичного припинення шлюбу становить 4 386 902,НОМЕР_5 грн.

Позивачка, з урахуванням інтересів неповнолітнього сина та порядком фактичного користування майном, просила виділити їй на праві власності нежилі приміщення № НОМЕР_4 і № НОМЕР_5 по АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, автомобілі НОNDA НRV і АСURA МDХ та стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію в сумі 617 785,67 грн, а відповідачу виділити 13/100 частини нежилого приміщення по АДРЕСА_3, АДРЕСА_1.

У лютому 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_3, третя особа - ПАТ «Райффайзен банк Аваль», про поділ спільного майна подружжя та зазначив у позові майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності та підлягає поділу між сторонами у справі, зазначивши вартість майна відповідно до експертного висновку судової експертизи. Відповідач просив виділити йому у власність 13/100 частини нежилого приміщення, що розташоване по АДРЕСА_2, житлову АДРЕСА_1 При цьому ОСОБА_4 зазначає, що дана квартира не є спільною власністю подружжя, оскільки придбана ним за особисті кошти. Крім того, ОСОБА_4 вважає, що сума грошової компенсації, яка підлягає сплаті на його користь, як перевищення розміру частки у спільно нажитому майні, складає 756 469,01 грн. Дана сума розрахована виходячи із оцінки нерухомого майна на підставі експертного висновку судової експертизи та суми грошових кошів, що сплачені за кредитними договорами на автомобілі на момент розірвання шлюбу - 18 травня 2009 року. Також зазначив, що садовий будинок та земельна ділянка не є предметом поділу майна, оскільки садовий будинок із надвірними будівлями за АДРЕСА_4 та земельна ділянка, на якій розташований даний садовий будинок, придбані ним після розірвання шлюбу.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. ОСОБА_3 виділено на праві власності нежилі приміщення № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 загальною площею 87,6 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3; автомобіль HONDA HRV, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, автомобіль ACURA MDX, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2. ОСОБА_4 виділено на праві власності 13/100 частини нежилого приміщення загальною площею 86,3 кв.м, що розташоване за адресою АДРЕСА_2. Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частини АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію в сумі 17 472 грн 11 коп. за перевищення виділеної їй частки в спільному майні подружжя. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 21 червня 2012 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_3 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право приватної власності на нежилі приміщення № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 загальною площею 87,60 кв.м, що розташовані за адресою АДРЕСА_3; легковий автомобіль марки НОNDА НRV, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1; легковий автомобіль марки АСURA МDХ, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2. Визнано за ОСОБА_4 право приватної власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_4 право приватної власності на 13/100 частини нежилого приміщення, загальною площею 86,30 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_2. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за перевищення виділеної їй частки в спільному майні подружжя в розмірі 151 724 грн НОМЕР_5 коп. Скасовано заходи забезпечення позову та знято арешт, накладений на нерухоме майно, а саме: на трикімнатну АДРЕСА_1; на 13/100 частини нежилого приміщення, що розташоване по АДРЕСА_2; садовий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_4 та присадибну земельну ділянку для садівництва, на якій розташований зазначений садовий будинок з надвірними будівлями з кадастровим номером 3221287201:01:082:0131 площею 0,06 га; на нежилі приміщення № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5, що розташовані по АДРЕСА_3.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду Київської області від 21 червня 2012 року та просить залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку згідно до ч. 3 ст. 335 ЦПК України не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Судами попередніх інстанцій установлено, що сторони перебували у шлюбі з 21 жовтня 1995 року. Від шлюбу мають неповнолітнього сина, який проживає з позивачкою.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 3 листопада 2008 року шлюб було розірвано.

На підставі договору купівлі-продажу від 4 листопада 2003 року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на 13/100 частини нежилого приміщення загальною площею 86,3 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

На підставі договору купівлі-продажу від 25 жовтня 2004 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 загальною площею 87,6 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

На підставі договору купівлі продажу від 27 квітня 2004 року садовий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_4 зареєстровано за ОСОБА_3

На підставі договору про пайову участь у будівництві житлового будинку від 29 серпня 2003 року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на АДРЕСА_1.

На підставі договору № GL-009/376/2006 від 22 травня 2006 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на автомобіль HONDA HRV, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, який перебуває в заставі.

На підставі договору №014/2548/73/54986 від 27 квітня 2007 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на автомобіль ACURA MDX, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, який перебуває в заставі.

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25 травня 2010 року, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно та держаного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,0600 га. в с/т «Десна-3», власником садового АДРЕСА_4 та земельної ділянки, на якій він розташований, є ОСОБА_4

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Згідно з ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) .

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Виходячи зі змісту ч.ч.1, 2 ст. 331 ЦК України, ч. 1 ст. 182 ЦК України та п. 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, прав власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

Отже, до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає. До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (ч. 3 ст. 331 ЦК України), відтак ст. 331 ЦК України не передбачено можливість визнання права власності на нерухоме майно в судовому порядку.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 (v0007700-91) «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» судам роз'яснено, що право власності на жилий будинок виникає лише з моменту прийняття його в експлуатацію та державної реєстрації. За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право провести поділ незакінченого будівництвом будинку, якщо, ураховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, та технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. В іншому випадку за цими особами може бути визнано право власності на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин справи залишити його одній з сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Постановляючи рішення, суди в повній мірі не перевірили доводи сторін, не уточнили їхні позовні вимоги, оскільки під час розгляду справи сторони неодноразово змінювали свої позовні вимоги, не визначились із переліком спільно придбаного майна та його вартістю з урахуванням того, що частина майна була придбана сторонами під час спільного проживання за кошти отримані в кредит, а тому не встановлено суму сплачених коштів під час спільного проживання, яка підлягає поділу між подружжям.

Таким чином, ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази, як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

У порушення вимог ст. ст. 10, 212 - 214 ЦПК України суд апеляційної інстанції при перегляді рішення у повній мірі не перевірив доводів сторін, не звернув увагу на те, що сторонами ставилося питання про поділ майна, а не визнання права власності і до переліку спільно придбаного майна сторін входить садовий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_4.

З'ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 21 червня 2012 року та рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.