розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації», Сімферопольська міська рада, Сімферопольське міське управління земельних ресурсів, про виділ частки зі спільного домоволодіння, визначення порядку користування земельною ділянкою, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 24 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 березня 2012 року,

У серпні 2011 року ОСОБА_1., ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виділ частки зі спільного домоволодіння, визначення порядку користування земельною ділянкою.

Зазначали, що є власниками 1300/2400 часток будинку АДРЕСА_1, іншими співвласниками вказаного будинку є ОСОБА_6, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, спадщину після смерті яких фактично прийняли, але не оформили відповідачі у справі, які проживають у спірному будинку.

Посилаючись на відсутність згоди з боку відповідачів на добровільний поділ спірного майна, ОСОБА_1., ОСОБА_2 просили позов задовольнити та виділити їм в натурі частку домоволодіння та визначити порядок користування земельною ділянкою відповідно до варіанту № 1 судової будівельно-технічної експертизи, зі сплатою відповідачам компенсації.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 24 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 березня 2012 року, позов задоволено.

Виділено в натурі ОСОБА_1., ОСОБА_2 1300/2400 часток в домоволодінні АДРЕСА_1 жилий будинок літ. «А», тамбур літ. «а», літню кухню літ. «Б», прибудову літ. «Б1», тамбур літ. «б», сараї літ. «З», «И», «О», навіс літ. «М», уборну літ. «Л» та визнано за позивачами право власності на вказане майно.

Визначено порядок користування земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_1 відповідно до варіанту № 1 додатку № 3 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 174 від 21 листопада 2011 року, проведеної ТОВ «Науково-дослідницька лабораторія судової експертизи».

Стягнуто з ОСОБА_1. та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 компенсацію за виділену ним частку в сумі 9 632 грн.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1. та ОСОБА_2 на 1300/2400 часток домоволодіння АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалені у справі рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідають.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що між сторонами у справі постійно виникають спори з приводу користування та володіння спільним майном, й вони мають право на виділ в натурі частки із такого майна.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України (435-15) з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. При цьому незалежно від розміру часток співвласники мають рівні права.

Відповідно до ст. ст. 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог ст. 183 ЦК України.

Зокрема, виходячи з положень ст. ст. 183, 367 ЦК України та роз'яснень, викладених у пп. 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» (v0007700-91) , виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право

спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 11 його постанови «Про судове рішення у цивільній справі» (v0014700-09) у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).

Звертаючись до суду з позовом про виділ частки зі спільного домоволодіння, визначення порядку користування земельною ділянкою, позивачі зазначали, що є власниками 1300/2400 часток будинку АДРЕСА_1, іншими співвласниками вказаного будинку є ОСОБА_6, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, спадщину після смерті яких фактично прийняли, але не оформили відповідачі у справі, які проживають у спірному будинку.

Відповідно повідомлення Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації», спірне домоволодіння зареєстроване лише за ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Вирішуючи спір у обраний спосіб, суд на порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України належним чином не перевірив хто є власниками спірного майна та в яких частках, ким саме прийнято спадок після смерті ОСОБА_6, ОСОБА_7, можливість виділу частки зі спільного домоволодіння кожної зі сторін з визначенням необхідних перебудов з узгодження варіантів розділу з відповідними установами.

Апеляційний суд на порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України достатньою мірою не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин оскаржувані рішення суду не можна визнати законними та обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 24 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 березня 2012 року скасувати.