Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Червинської М.Є.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, комунальної лікувально-профілактичної установи «Міська психоневрологічна лікарня № 2 м. Донецька» про відшкодування майнової та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Донецької області від 9 квітня 2012 року,

У жовтні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, посилаючись на те, що 15 липня 2009 року по вул. Одеській у м. Донецьку, ОСОБА_4 керуючи автомобілем ВАЗ - 21070, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить комунальній лікувально-профілактичній установі «Міська психоневрологічна лікарня № 2 м. Донецька» (далі - КЛПУ «Міська психоневрологічна лікарня № 2 м. Донецька»), при виконанні трудових обов'язків скоїв на нього наїзд, заподіявши тілесні ушкодження. З урахуванням уточнених позовних вимог та після залучення до участі у справі КЛПУ «Міська психоневрологічна лікарня № 2 м. Донецька», просив стягнути з лікарні 16 356 грн. 36 коп. майнової шкоди та 500 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 23 листопада 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з комунальної лікувально-профілактичної установи «Міська психоневрологічна лікарня № 2 м. Донецька» на користь ОСОБА_3 8 159 грн. 59 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 9 квітня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що шкода підлягає стягненню з лікарні, оскільки заподіяна її працівником при виконанні трудових обов'язків.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що позовні вимоги були заявлені до ОСОБА_4, а до лікарні, притягнутої до участі у справі в якості співвідповідача, в порядку, передбаченому ст. ст. 15, 119 ЦПК України, вимоги не заявлялися.

Проте погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15 липня 2009 року по вул. Одеській у м. Донецьку ОСОБА_4 при виконанні трудових обов'язків, керуючи автомобілем ВАЗ - 21070 державний номерний знак НОМЕР_1, що належить лікарні, скоїв наїзд на ОСОБА_3, заподіявши йому тілесні ушкодження та завдав майнову і моральну шкоду.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т. ін.).

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання своїх трудових обов'язків.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія лікарні, під час виконання ним трудових обов'язків.

Доводи апеляційного суду про те, що позивач позовних вимог до КЛПУ «Міська психоневрологічна лікарня № 2 м. Донецька» не заявляв, основані на неправильному розумінні суті та процедури заміни (залучення) співвідповідача.

Так, 29 вересня 2010 року ОСОБА_3 подав до суду заяву про те, що за його позовом, пред'явленим до ОСОБА_4 за тими ж фактичними обставинами, просив залучити до участі у справі в якості співвідповідача КЛПУ «Міська психоневрологічна лікарня № 2 м. Донецька», зазначивши про те, що вона несе відповідальність в силу ст. 1172 ЦК України. При цьому КЛПУ «Міська психоневрологічна лікарня № 2 м. Донецька», в установленому ЦПК (1618-15) порядку, було залучено до участі у справі, її представник брав участь в судових засіданнях, заперечував проти заявлених до них позовних вимог і будь-яких заперечень щодо процедури їх залучення до участі у справі не подавав.

Отже, суд першої інстанції ухвалив судове рішення відповідно до фактичних обставин справи та вірно встановив правовідносини.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 9 квітня 2012 року скасувати, залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 23 листопада 2011 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.