головуючого Наумчука М.І., суддів: Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В., Леванчука А.О., Остапчука Д.О.,-розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет застави за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», подану представником Шулікою А.В., на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2011 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 15 лютого 2012 року,

У березні 2010 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося з позовом до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет застави, посилаючись на те, що 31 серпня 2007 року між ними та відповідачем було укладено кредитний договір № ZPJKAK55862881, за яким останній отримав кредит у розмірі 14 862,19 доларів США на термін до 31 серпня 2012 року. В забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 31 серпня 2007 року між ними було укладено договір застави рухомого майна № ZPJKAK55862881, предметом якого є автомобіль DADI, 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_6

Посилаючись на невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач просив в рахунок погашення боргу у розмірі 9145,47 доларів США за договором № ZPJKAK55862881 від 31 серпня 2007 року звернути стягнення на предмет застави - автомобіль DADI, 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, шляхом його продажу ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу автомобіля.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2011 року в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 15 лютого 2012 року рішення районного суду скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк», з інших правових підстав.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування ухвалених у справі судових рішень, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального та матеріального права, із ухваленням нового рішення у справі про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення апеляційного суду не відповідає цим вимогам.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк», апеляційний суд виходив з того, що позивачем порушено вимоги ст. 27 Закону України від 18 листопада 2003 року № 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» щодо надіслання письмового повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання та вимог ст. 24 вказаного Закону щодо реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, а саме здійснення такої реєстрації під час апеляційного розгляду справи.

Однак з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. 589 ЦК України та ст. 20 Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2654-ХІІ «Про заставу» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом (1255-15) . Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Пунктом 2.3.7 кредитного договору від 31 серпня 2007 року, укладеного між сторонами, передбачено, що банк має право стягнути кредит до настання дати, передбаченої п. 7.1 даного договору,у тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно, при настанні умов, передбачених п. 2.3.3.

Судами встановлено, що станом на 10 березня 2010 року заборгованість ОСОБА_6 за договором № ZPJKAK55862881 від 31 серпня 2007 року складала 9 145,47 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 72 980 грн. 85 коп.

Встановивши вказані обставини, апеляційний суд помилково дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, не звернув увагу на вищевказані норми Закону (1255-15) та умови кредитного договору і застосувавши положення ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не врахував, що невиконання умов щодо повідомлення не тягне за собою припинення права звернення на заставлене майно.

За таких обставин ухвалене апеляційним судом рішення законним та обґрунтованим визнати не можна, а тому воно підлягає скасуванню на підставі, передбаченій ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 15 лютого 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.