розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на рішення апеляційного суду Київської області від 23 березня 2012 року,

У березні 2011 року ПАТ «Родовід Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3, у якому, посилаючись на неналежне виконання останнім умов кредитного договору, просило стягнути з відповідача 54 269 грн. 46 коп. заборгованості за кредитним договором та судові витрати.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2011 року позов ПАТ «Родовід Банк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Родовід Банк» 54 269 грн. 46 коп. заборгованості за кредитним договором № 77.1/АК-01216.08.2 від 04 липня 2008 року та 662 грн. 69 коп. судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 23 березня 2012 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2011 року змінено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Родовід Банк» 34 241 грн. 64 коп. заборгованості за кредитним договором № 77.1/АК-01216.08.2 від 04 липня 2008 року та 462 грн. 69 коп. судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ «Родовід Банк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 умови кредитного договору, укладеного з ПАТ «Родовід Банк» щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитом, плати за обслуговування кредиту, не виконує належним чином.

Змінюючи зазначене рішення та ухвалюючи нове рішення про відмову Банку у позові в частині стягнення відсотків за користування кредитом, плати за обслуговування кредиту та пені, апеляційний суд виходив з того, що відповідач не був повідомлений про результати продажу предмету застави - автомобіля марки РЕНО, реєстраційний номер НОМЕР_2 та про недостатність грошових коштів, виручених від його продажу, для повного задоволення вимог Банку за кредитним договором, а тому не повинен сплачувати проценти за користування кредитом, пеню та вносити плату за обслуговування кредиту.

Проте, з такими висновками апеляційного суду повністю погодитися не можна, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 04 липня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 77.1/АК-01216.08.2, згідно з умовами яких Банк надав відповідачу кредит у розмірі 18 300 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути кредит в строк до 04 липня 2015 року та сплатити відсотки за користування ним у розмірі 7,7 % річних.

З метою забезпечення виконання вказаного кредитного договору 04 липня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір застави транспортного засобу - автомобіля РЕНО, реєстраційний номер НОМЕР_2. Відповідно до умов зазначеного договору у випадку невиконання відповідачем зобов'язань по кредитному договору Банк набуває право на продаж предмету застави та протягом десяти днів від дня продажу предмета застави надає заставодавцеві письмовий звіт про результати продажу. У разі недостатності грошових коштів, виручених від продажу предмета застави, для повного задоволення вимог заставодержателя, заставодавець зобов'язується погасити залишок заборгованості протягом 10 банківських днів з моменту продажу предмету застави заставодержателем.

09 лютого 2009 року до кредитного договору № 77.1/АК-01216.08.2 від 04 липня 2008 року сторони уклали додатковий договір № 2, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався погашати заборгованість за договором по графіку погашення заборгованості.

ОСОБА_3 зобов'язання по кредитному договору виконував не належним чином, внаслідок чого 28 травня 2010 року відповідно до акту приймання-передачі передав Банку предмет застави - автомобіль РЕНО, реєстраційний номер НОМЕР_2, з метою його наступного продажу та погашення кредитної заборгованості. Одночасно з цим ОСОБА_3 видав довіреність на розпорядження цим автомобілем представнику банку ОСОБА_4

Оскільки коштів від реалізації заставного автомобіля було недостатньо для повного погашення заборгованості за кредитним договором, то банк просив задовольнити позов про стягнення залишку боргу, нарахованих відсотків, плати за обслуговування кредиту та нарахованої пені.

Заперечуючи проти позову Банку, ОСОБА_3 посилався на те, що позивачем після реалізації заставного автомобіля, його не було повідомлено про суму отриманих коштів від реалізації автомобіля та про розмір залишку заборгованості за кредитним договором.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує проти заборгованості у розмірі 4 287 доларів США 87 центів, яка залишилася після реалізації предмета застави.

Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Вирішуючи зазначений спір по суті, у відповідності до приписів ст. ст. 212- 214, 303 ЦПК України, апеляційний суд, погоджуючись у цій частині з висновком суду першої інстанції, виходив з того, що залишок заборгованості по кредитному договору має бути стягнутий з відповідача на користь Банку.

Відмовляючи у задоволені позову в частині стягнення процентів за користування кредитом, плати за обслуговування кредиту та пені, апеляційний суд виходив з того, що не отримавши у відповідності до п. 3.2.3.7. договору застави звіту про результати продажу заставленого майна, відповідач не мав змоги виконати взяте на себе зобов'язання згідно з п. 3.2.3.8. договору застави.

В той же час, апеляційний суд не звернув уваги на те, що договором застави не передбачено будь-яких наслідків у разі не надання заставодержателю письмового звіту про результати продажу заставного майна, а відтак неповідомлення ОСОБА_3 про недостатність коштів, виручених від продажу заставного автомобіля, для повного задоволення майнових вимог Банку, не звільняє його від обов'язку сплачувати кредит, відсотки за його користуванням, вносити плату за обслуговування кредиту та виконувати інші умови договору, у тому числі і щодо сплати пені за несвоєчасну сплати кредиту та нарахованих відсотків.

Внаслідок неправильного застосування норм матеріального права,суд апеляційної інстанції, ухвалив помилкове рішення у частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом, плати за обслуговування кредиту та пені за несвоєчасну сплату кредиту та нарахованих відсотків, яке у відповідності до правил ст. 339 ЦПК України підлягає скасуванню з залишення у цій частині без змін рішення суду першої інстанції.

В той же час, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення 7 737 грн. 11 коп. пені, нарахованої на суму несплачених коштів за обслуговування кредиту, апеляційний суд, у відповідності до ст. ст. 212- 214, 303 ЦПК України, виходив з того, що нарахування пені у зв'язку з несвоєчасною сплатою коштів за обслуговування кредиту не передбачено кредитним договором.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача еквівалента 4 287 доларів США 87 центів заборгованості за кредитним договором та відмови у стягненні пені в сумі 7 737 грн. 11 коп. ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги у цій частині про неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права безпідставні.

У відповідності до ст. 337 ЦПК України розглянувши касаційну скаргу на рішення суду, суд касаційної інстанції відхиляє скаргу і залишає у цій частині рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 23 березня 2012 року в частині відмови публічному акціонерному товариству «Родовід Банк» у стягненні з ОСОБА_3 1 304 грн. 06 коп. відсотків за користування кредитом, 6 778 грн. 90 коп. пені та 4349.25 гривень плати за обслуговування кредиту скасувати та залишити у цій частині в силі рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2011 року.