розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до АТ «Українська пожежно-страхова компанія», третя особа - АТ «Райффайзен Банк Аваль», про стягнення страхової суми, за касаційною скаргою АТ «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2012 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 5 квітня 2012 року

14 червня 2011 року позивач звернулась до суду з позовом, у якому просила стягнути з відповідача суму страхової виплати у розмірі 167138,3 грн. за договором добровільного страхування від нещасних випадків та здоров'я на випадок хвороби, за рахунок якої погасити фактичну заборгованість за кредитним договором на день настання страхового випадку, а також стягнути з відповідача сплачені нею судові витрати при зверненні до суду з цим позовом на загальну суму 1820 грн.

1 листопада 2011 року позовні вимоги були уточнені та позивач просила стягнути з відповідача на її користь суму страхової виплата в розмірі 167138,3 грн.

В обґрунтуванні позову зазначала, що 6 липня 2010 року між нею та відповідачем був укладений договір добровільного страхування від нещасних випадків та здоров'я на випадок хвороби, відповідно до п. 6.6 якого страховим випадком є стійка втрата працездатності (інвалідність II групи) внаслідок хвороби (виникнення або загострення), виявлених під час дії договору страхування. 29 листопада 2010 року медико-соціальною експертною комісією її визнано інвалідом другої групи, у зв'язку з чим вона з необхідним пакетом документів звернулась до представника третьої особи, який направив зазначені документи до відповідача. Проте, останній відмовив у здійсненні страхової виплати з підстав порушення п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про страхування» (подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або факт настання страхового випадку) та пунктів 13.1, 13.2, 13.7.3, 13.7.8 договору від 6 липня 2010 року.

Вважаючи таку відмову безпідставною, оскільки отримана позивачкою черепно-мозкова травма як можлива причина, що призвела до стійкого розладу функцій організму та другої групи інвалідності почала розглядатися лікарями тільки в період її знаходження на обстеженні та лікуванні в інституті неврології, психіатрії та наркології академії медичних наук України в період з 1 вересня 2010 року до 23 вересня 2010 року та з 20 жовтня 2010 року до 9 листопада 2010 року, просила суму страхового відшкодування стягнути в судовому порядку.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2012 року позов задоволено. Стягнуто з АТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_3 167138,3 грн. страхової виплати за договором добровільного страхування від нещасних випадків та здоров'я на випадок хвороби № РХ 091/008/001732 від 6 липня 2010 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 5 квітня 2012 року зазначене судове рішення в частині розміру стягнення змінено та визначено страхову виплату в сумі 116 996,81 грн. У решті рішення залишено без змін.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24 травня 2012 року в рішенні апеляційного суду Харківської області від 5 квітня 2012 року виправлено арифметичну помилку. В мотивувальній частині рішення вказано страхову виплату в сумі 133710,64 грн. замість 116996,81 грн., в резолютивній частині вказано страхову виплату в сумі 133710,64 грн. замість 116 996,81 грн.

У поданій касаційній скарзі ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 6 липня 2010 року між ОСОБА_3 та акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» був укладений договір добровільного страхування від нещасних випадків та здоров'я на випадок хвороби № РХ 091/008/001732, страхова сума за яким складає 167138,38 грн.

Метою договору добровільного страхування від нещасних випадків та здоров'я на випадок хвороби № РХ 091/008/001732 було страхування ризиків стійкої втрати позичальником (страхувальником) працездатності, в тому числі, внаслідок захворювань.

1 вересня 2010 року ОСОБА_3 була госпіталізована до державної установи «Інститут неврології, психіатрії та наркології академії медичних наук України» зі скаргами на щоденні головні болі, серцеві напади та болі у хребті. За результатами проведених обстежень в неї виявлено енцефалопатію змішаного генезису з лікворною гіпертензією, гідроцефальними атаками, вегето-судинними параксизмами, синкопальними станами, вестибуло-атактичним, вираженим астенічним синдромами на фоні наслідків ЗЧМТ (струс головного мозку 1992 р.), вегето-судинну дистонію змішаного типу, шийний остеохондроз з протрузією диску С5-С6, аномалію Киммерлі; цервикобрахіалгію (змішенний варіант) та стійкий больовий синдром.

23 вересня 2010 року позивач виписана зі стаціонару з незначними поліпшенням стану здоров'я, непрацездатною для продовження лікування за місцем проживання.

20 жовтня 2010 року ОСОБА_3 знов поступила до стаціонару тієї ж лікарні з аналогічними скаргами. За результатами обстеження та лікування також був встановлений такий діагноз: енцефалопатія змішаного генезису з лікворною гіпертензією, гідроцефальними атаками, вегето-судинними параксизмами, синкопальними станами, вестибуло-атактичним, вираженим астенічним синдромами на фоні наслідків ЗЧМТ (струс головного мозку 1992 р.), вегето-судинна дистонія змішаного типу, шийний остеохондроз з протрузією диску С5-С6, аномалія Киммерлі; цервикобрахіалгія (змішенний варіант) та стійкий больовий синдром. 9 листопада 2010 року ОСОБА_3 виписана з нестійким ефектом після лікування, непрацездатною для продовження лікування вдома.

Актом МСЕК від 29 листопада 2010 року ОСОБА_3 встановлена II група інвалідності.

26 лютого 2009 року ОСОБА_3 звернулася до відповідача із заявою про сплату страхового відшкодування за договором страхування, у зв'язку з настанням страхового випадку, однак, у виплаті їй було відмовлено листом № 992 від 15 лютого 2011 року, підставами чого вказано те, що інвалідність встановлена внаслідок нещасного випадку, який стався до моменту набуття чинності договору страхування, а застрахованою особою надано свідомо неправдиві відомості про стан свого здоров'я.

Задовольняючи позов, суди з огляду на надані виписки з історій хвороб № 2793 та № 3321 державної установи «Інститут неврології, психіатрії та наркології академії медичних наук України», а також довідку до акта МСЕК № 017793 від 29 листопада 2010 року про встановлення II групи інвалідності за загальним захворюванням на строк до 1 грудня 2011 року, дійшли висновку про те, що втрата працездатності ОСОБА_3 (інвалідність II групи) сталася в результаті захворювань, що мали місце в період дії договору страхування, а саме восени 2010 року, що є страховим випадком та підставою для здійснення страхового відшкодування.

Проте з таким висновком судів погодитися не можна.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору вигодонабувачем є АТ «Райфайзен Банк Аваль» в частині і до моменту погашення заборгованості страхувальника за кредитним договором від 24 липня 2006 року в порядку і на умовах, викладеними в цьому договорі.

Відповідно до п. 12.6 договору страхування страхове відшкодування, що має бути виплачене за договором сплачується: вигодонабувачу в рахунок погашення фактичної заборгованості страхувальника за кредитним договором на день настання страхового випадку; страхувальнику - в розмірі різниці між сумою страхової виплати, визначеної страховиком, та сумою, що отримує вигодонабувач.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суди наведених умов договору не врахували, відсутності заборгованості останньої перед третьою особою (вигодонабувачем) не перевірили та дійшли передчасного висновку про можливість стягнення суми страхового відшкодування на користь позивачки в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Зазначаючи, що втрата працездатності ОСОБА_3 (інвалідність II групи) сталася в результаті захворювань, що мали місце в період дії договору страхування, а саме восени 2010 року, суди доводів відповідача стосовного того, що зазначені захворювання були саме наслідком черепно-мозкової травми, отриманої в 1992 році, а також обізнаності позивачки щодо наявних в неї захворювань (а.с. 174-176) не перевірили та дійшли передчасного висновку про відсутність у страховика підстав для здійснення страхової виплати.

Оскільки в порушення ст. ст. 213, 214 ЦК України суди обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, не встановили, а допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу АТ «Українська пожежно-страхова компанія» задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2012 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 5 квітня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.