Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Горелкіної Н.А., Євтушенко О.І.,

Євграфової Є.П., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2012 року,

У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначала, що 15 вересня 2000 року уклала шлюб з ОСОБА_4, який було зареєстровано у відділі реєстрації громадянського стану Котелевського районного управління юстиції Полтавської області. Від шлюбу мають синів ОСОБА_5 і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 травня 2011 року шлюб між ними розірвано. Під час шлюбу з відповідачем ними було придбано наступне майно: квартира АДРЕСА_1, квартира АДРЕСА_2, квартира АДРЕСА_3, нежилі приміщення (в літ. Б) з №1 по №7 (групи приміщень №2) загальною площею 55, 60 кв.м. по АДРЕСА_4, автомобіль БМВ Х6 д.н.з. НОМЕР_2.

Оскільки мирової угоди про поділ майна вони не досягли, просила поділити майно, набуте під час шлюбу з ОСОБА_4, виділивши і визнавши за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, квартиру АДРЕСА_2, нежилі приміщення (в літ. Б) з №1 по №7 (групи приміщень №2) загальною площею 55, 60 кв. м. по АДРЕСА_4, та виділивши відповідачу й визнавши за ним право власності на квартиру АДРЕСА_3 та автомобіль БМВ Х6 д.н.з. НОМЕР_2.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2012 року, позов задоволено.

Поділено майно, набуте під час шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_4, виділено ОСОБА_3 і визнано за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, квартиру АДРЕСА_2, нежилі приміщення (в літ. Б) з №1 по №7 (групи приміщень №2) загальною площею 55, 60 кв. м. по АДРЕСА_4.

Поділено майно, набуте під час шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_4, виділено ОСОБА_4 і визнано за ним право власності на квартиру АДРЕСА_3 та автомобіль БМВ Х6, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 вересня 2000 року по 13 травня 2011 року, від якого мають синів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчать свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4, видані 12 травня 2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві.

За час спільного проживання сторонами було придбано майно: квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 2 листопада 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №2263; квартира АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 18 березня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №3443; квартира АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 14 квітня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №469; нежилі приміщення (в літ. Б) з №1 по №7 (групи приміщень №2) загальною площею 55, 60 кв. м., розташовані в будинку по АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 5 березня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №2971; автомобіль BMW X6, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 31 травня 2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги та відступаючи від засад рівності часток подружжя, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що з позивачкою проживають малолітні діти, які потребують утримання, а тому ця обставина має істотне значення в розумінні ст. 70 СК України.

Проте до такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

У пункті 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 (v0011700-07) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування).

Відступаючи від засад рівності часток подружжя, суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 213, 215 ЦПК України не встановив обставин, які б свідчили про наявність підстав для застосування до даних правовідносин положень ч. 2, 3 ст. 70 СК України.

З огляду на наведене, висновок суду про наявність підстав для збільшення частки позивачки у праві спільної сумісної власності подружжя є передчасним.

Зазначене залишилось поза увагою апеляційного суду.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною 2 статті 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.