головуючого Гвоздика П.О., суддів: Горелкіної Н.А.,Євтушенко О.І., Євграфової Є.П.,Ситнік О.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом кредитної спілки «Добробут» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення боргу, та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до кредитної спілки «Добробут» (далі - КС «Добробут») про визнання недійсними кредитного договору, договору застави та стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 03 квітня 2012 року, -

КС «Добробут» звернулася до суду з позовом про стягнення у солідарному порядку з відповідачів заборгованості за кредитним договором у розмірі 61 770 грн. 53 коп.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що 28 вересня 2007 року між КС «Добробут» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 298, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 24 250 грн. строком на 19 місяців.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 28 вересня 2007 року між КС «Добробут» та ОСОБА_7 укладено договір поруки та між КС «Добробут» та ОСОБА_6 укладено договір застави нерухомого майна.

Відповідачі належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконали, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на день подачі позову до суду становила 24 119 грн. 31 коп., відсотки за користування кредитом - 37 651 грн. 22 коп., а усього - 61 770 грн. 53 коп.

ОСОБА_6 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою, у якій просила визнати недійсними зазначені вище кредитний договір та договір застави, стягнути на її користь моральну шкоду у розмірі 1 700 грн. та відмовити у задоволенні первісного позову.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що підставою для визнання договору недійсним є порушення загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Вказувала, що кредитний договір вона не підписувала, представник кредитної спілки ОСОБА_8 у момент підписання спірного договору перебував у відпустці, зазначений договір у порушення вимог чинного законодавства України не був посвідчений нотаріально. ОСОБА_6 заподіяна моральна шкода внаслідок протиправних дій відповідача, які полягали у підробці фінансових документів.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 25 листопада 2011 року у задоволенні позову КС «Добробут» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано недійсним кредитний договір та договір застави від 28 вересня 2007 року. Стягнуто з КС «Добробут» на користь ОСОБА_6 500 грн. моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 03 квітня 2012 року апеляційну скаргу КС «Добробут» задоволено частково. Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 25 листопада 2011 року скасовано. Позов КС «Добробут» задоволено. Стягнуто на користь КС «Добробут» у солідарному порядку з ОСОБА_6, ОСОБА_9 24 119 грн. 31 коп. боргу по кредиту, 37 651 грн. 22 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, а усього - 61 770 грн. 53 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права у межах касаційної скарги.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні первісного позову КС «Добробут» стосовно вимог про стягнення боргу та про часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_6 про визнання недійсними кредитного договору та договору застави, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні договорів були порушені загальні вимоги, передбачені ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, внаслідок чого ОСОБА_6 були спричинені моральні страждання.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову та задовольняючи позовні вимоги КС «Добробут», суд апеляційної інстанції виходив з того, що законодавством не передбачено обов'язку нотаріального посвідчення кредитного договору, а у разі недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину - він є нікчемними, а з позовом про визнання договору застави нікчемним ОСОБА_6 до суду не зверталася.

З такими висновками суду апеляційної інстанції у повні мірі погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що 28 вересня 2007 року між КС «Добробут» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 298, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 24 250 грн. строком на 19 місяців (а.с. 4-5). Відповідно до умов кредитного договору поручителем у забезпечення виконання зобов'язань вказувався ОСОБА_7, з яким 28 вересня 2007 року укладено договір поруки (а.с. 13).

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 28 вересня 2007 року між КС «Добробут» та ОСОБА_6 укладено договір застави нерухомого майна, предметом якого був житловий будинок, що належить на праві власності позичальнику, розташований у с. Вільнянка Коростишівського району Житомирської області, вартістю 50 тис. грн. (а.с. 8-9).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що кредитний договір № 298 від 28 вересня 2007 року укладений без порушення вимог, передбачених ст. 203 ЦК України та ст. 1055 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Доказів, що договір не був підписаний позичальником судам надано не було, судово-експертне дослідження документів не проводилося. Доводи, що підпис у договорі не належить зазначеному у ньому кредитному інспектору Шинкаренку В.Г. на його чинність не впливають, оскільки особа, яка підписала договір від імені КС «Добробут», ОСОБА_10, був наділений відповідними повноваженнями.

Оскільки між сторонами виникли та існують договірні правовідносини, укладені ними договори не передбачали можливості відшкодування моральної шкоди, спричиненої у зв'язку з неналежним виконанням умов договору, то суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

З висновками ж суду про відмову у задоволенні позову у частині визнання договору застави недійсним погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 577 ЦК України якщо предметом застави є нерухоме майно, а також у інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

За ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, рішення щодо нікчемності правочину повинен приймати суд. Адже ст. 254 ЦК України установлює презумпцію правомірності правочину. Звідси будь-який вчинений (укладений) правочин вважається правомірною дією до моменту спростування цієї презумпції судом. Тому нікчемність правочину може визнати лише суд. Відповідно правовим наслідком визнання правочину нікчемним є те, що його укладення не є підставою виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків.

Але рішення про це, як вже зазначалося, повинен постановити суд. У протилежному випадку сторона правочину та інші особи не матимуть правових підстав вважати такий правочин нікчемним.

У частині відмови у визнанні договору застави від 28 вересня 2007 року недійсним рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню і у цій частині залишається у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 333, 335, 336, 339, 343, 344, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 03 квітня 2012 року у частині відмови у визнанні недійсним договору застави № 298 від 28 вересня 2007 року, укладеного між кредитною спілкою «Добробут» та ОСОБА_6 скасувати.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 25 листопада 2011 року у частині визнання недійсним договору застави № 298 від 28 вересня 2007 року, укладеного між кредитною спілкою «Добробут» та ОСОБА_6 залишити у силі.