розглянувши у судовому засіданні справу за позовом прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про повернення безпідставно набутих грошових коштів, за касаційними скаргами першого заступника прокурора Київської області на рішення колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 29 березня 2012 року та ОСОБА_4 на рішення Києво-Святошинського районного суду від 21 грудня 2011 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 29 березня 2012 року, -

У листопаді 2011 року прокурор Києво-Святошинського району звернувся в суд з позовом в інтересах ОСОБА_3, у якому просив стягнути на її користь з ОСОБА_4 78 539 грн. 16 коп. отриманих від продажу її будинку та 46 432 грн. 16 коп. процентів за користування грошима.

21 грудня 2011 року рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області позовні вимоги задоволено.

29 березня 2012 року рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове, яким позов задоволено частково і стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_3 25 972 грн. безпідставно набутих коштів та 11 662 грн. 46 коп. процентів за користування грошима.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі перший заступник прокурора Київської області просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, як помилково скасоване.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої і апеляційної інстанції та відмовити у задоволені позову.

Особи, які подали касаційні скарги мотивували свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, отримавши від ОСОБА_5 кошти за проданий будинок ОСОБА_3 в сумі, що становить 78 539 грн. 16 коп., із яких 11 700 доларів США та 1 700 євро поклав на власні карткові рахунки, а 5 251 грн. 62 коп. залишив собі та без законних на те підстав грошей не повертає.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач отримав та не повертає ОСОБА_3 кошти від продажу її будинку, тому зобов'язаний повернути гроші та сплатити проценти за користування ними.

Однак, суд виходив з того, що відповідач отримав 25 972 грн., які і має повернути зі сплатою процентів за користування грошима.

рішення судів першої та апеляційної інстанції про те, що відповідач отримав та не повертає ОСОБА_6 кошти за проданий нею будинок та необхідність їх стягнення разом з процентами за користування грошима є правильними і такими, що відповідають вимогам матеріального і процесуального права з огляду на наступне.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 проживала у власному будинку АДРЕСА_1.

За пропозицією сина ОСОБА_4, який умовив її продати будинок, підшукав покупця і домовився про істотні умови договору, 18 жовтня 2004 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_3 продала будинок ОСОБА_5

Згідно з витягу з карткових рахунків, 18 жовтня 2004 року ОСОБА_4 поклав на свої рахунки 11 700 доларів США та 1 700 євро.

Прокурор та ОСОБА_3 вважають, що будинок був проданий за суму, що становить 78 539 грн. 16 коп., які отримав відповідач, та частину із яких помістив на власні карткові рахунки, а частину залишив собі, без законних на те підстав їх не повертає, звернулись до суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення, суди дали належну оцінку обставинам справи та правильно виходили з того, що кошти за проданий будинок отримав відповідач та без законних на те підстав їх не повертає, тому на підставі ст. ст. 536, 1212, 1214 ЦК України зобов'язаний повернути кошти і сплатити відсотки за користування грошима.

Крім того, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи про те, що будинок продано за суму, яка становить 78 539 грн. 16 коп., із яких 11 700 доларів США та 1 700 євро відповідач поклав на власні карткові рахунки, а суму коштів, що становить 5 251 грн. 16 коп. залишив собі.

При цьому правильно послався на ті обставини, що розрахунки за договором проводились у приміщенні банку, в якому відкриті рахунки відповідача та в день продажу на його рахунки надійшла відповідна сума коштів, що відповідає сумі зазначеній позивачем.

Крім того, суди дали належну оцінку обставинам справи про те, що при поданні позову позивачем не пропущені строки на звернення до суду, оскільки в матеріалах справи містяться докази про те, що з того часу коли ОСОБА_3 дізналась про порушення свого права її дії були направлені на його захист, зокрема шляхом звернення до суду з позовом про визнання за нею права власності на частину новозбудованого будинку відповідача.

Суд першої інстанції правильно застосував закон, що регулює ці відносини, ухвалив в цій частині правильне рішення, висновки якого не спростовуються доводами касаційної скарги відповідача.

Посилання у касаційній сказі відповідача на ті обставини, що судом неповно встановлені обставини справи і дана їм неправильна оцінка та не застосовано строк позовної давності є безпідставним, оскільки це не відповідає фактичним даним і спростовується доказами у справі.

Разом з тим, погодившись з висновками суду першої інстанції про те, що кошти отримані від продажу будинку відповідач поклав на власні карткові рахунки в день продажу будинку, суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки тим обставинам, що сума коштів, яка надійшла на його рахунки відповідає сумі, зазначеній позивачем, і в матеріалах справи відсутні докази про те, що на рахунки надійшли інші кошти.

Суд, пославшись на договір купівлі-продажу щодо визначення ціни будинку, помилково виходив з того, що будинок продано за 25 972 грн., які отримав і не повертає відповідач, ухвалив в цій частині неправильне рішення, яке потрібно скасувати.

Крім того, визначаючи порядок стягнення відсотків за користування грошима, суди не врахували тих обставин, що він визначений ст. ст. 536, 625 і 1214 ЦК України і становить три відсотки річних від суми, що підлягає стягненню.

При вирішенні цього питання суди помилково виходили з того, що законом не визначено розмір процентів і помилково застосували ст. 1049 ЦК України через аналогію закону, яка регулює відносини при виконанні договору позики, неправильно визначили їх суму, ухвалили в цій частині помилкове рішення.

У зв'язку з цим рішення суду першої інстанції в частині стягнення процентів потрібно змінити та при їх обчисленні виходити із 3% річних на підставі ст. ст. 536, 625 і ст. 1214 ЦК України та зменшити стягнуту суму і стягнути з відповідача на користь ОСОБА_6 18 142 грн. 59 коп. процентів за користування безпідставно одержаними коштами за період з дня укладення договору купівлі продажу і до дня ухвалення цього рішення виходячи з наступного.

18 жовтня 2004 року відповідач отримав 78 539 грн. 16 коп., які належали ОСОБА_6 від продажу свого будинку та станом на 1 серпня 2012 року їх не повернув, що становить 7 років 8 місяців 12 днів, і має сплатити за цей період 3% річних, а саме:

Три проценти річних за рік від 78 539 грн. 16 коп. становить 2 356 грн. 17 коп. (78 539,16 х 3): 100 = 2 356,17 грн.), (2 356,17 грн. х 7 років = 16 493 грн. 19 коп.).

Три проценти річних за місяць від 78 539 грн. 16 коп. становить 1 570 грн. 80 коп. (2 356,17 : 12 міс. = 196,35 грн.), (196,35 х 8 міс. = 1 570,8 грн.).

Три проценти річних за день від цієї суми становить 6 грн. 55 коп. (196,35 : 30 днів = 6,55 грн.), (6,55 х 12 днів = 78,6 грн.).

(16 1493,19 + 1 570,8 + 78,6 = 18 142 грн. 59 коп.).

За таких обставин, касаційні скарги потрібно задовольнити частково, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 29 березня 2012 року скасувати.

рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 грудня 2011 року змінити і зменшити розмір суми процентів, що підлягає стягненню і стягнути їх в сумі 18 142 грн. 59 коп.

В решті рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області залишити в силі.

Керуючись ст. 336, ст. 340, 341, ст. ст. 343- 345 ЦПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 29 березня 2012 року скасувати.

рішення Києво-Святошинського районного суду від 21 грудня 2011 року змінити та зменшити розмір стягнутих відсотків за користування грошима і стягнути їх в сумі 18 142 грн. 59 коп.