розглянувши в судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» до ОСОБА_3 про відшкодування збитків у порядку регресу за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 22 березня 2012 року,

У жовтні 2009 року приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія» (далі - ПрАТ «СТ «Гарантія») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 25 квітня 2008 року на просп. Перемоги, 142 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4 і застрахований у ПрАТ «СТ «Гарантія», та автомобіля «Ауді», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, який не дотримався вимог Правил дорожнього руху, унаслідок чого автомобілю «Тойота» були завдані механічні пошкодження. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди страхова компанія виплатила страхове відшкодування в розмірі 20 662 грн. 64 коп.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 20 662 грн. на відшкодування збитків у порядку регресу.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 27 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 22 березня 2012 року, у задоволенні позову ПрАТ «СТ «Гарантія» відмовлено.

У касаційній скарзі ПрАТ «СТ «Гарантія» просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ПрАТ «СТ «Гарантія», суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що вина ОСОБА_3 у дорожньо-транспортній пригоді матеріалами справи про адміністративне правопорушення не доведена, у зв'язку з чим немає підстав для стягнення з нього страхового відшкодування в порядку регресу.

Проте погодитись із такими висновками судів не можна, оскільки до них суди дійшли з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що 25 квітня 2008 року о 18 год., ОСОБА_3, керуючи належним ОСОБА_5 автомобілем «Ауді», державний номерний знак НОМЕР_2, на просп. Перемоги, 142 у м. Києві, не дотримався безпечної дистанції руху та здійснив зіткнення з автомобілем «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4

Так, згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а ч. 2 ст. 1192 ЦК України передбачає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що постановою Святошинського районного суду м. Києва від 6 травня 2008 року ОСОБА_3 визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді та стягнуто з нього штраф у розмірі 68 грн.

Статтею 999 ЦК України передбачено, що законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Стаття 993 ЦК України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Також судом установлено, що ПрАТ «СТ «Гарантія» на підставі страхових актів від 6 травня 2008 року та від 15 липня 2008 року виплатила ОСОБА_4 страхове відшкодування в розмірі 20 662 грн. 64 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 12 травня 2008 року № 2 та від 3 липня 2008 року № 190.

Таким чином, до позивача перейшло право вимоги відшкодування завданих збитків зі ОСОБА_3

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Крім того, відповідно до положення ч. 4 ст. 10 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Разом із тим суд на вказані положення закону уваги не звернув і відмовив у задоволенні клопотань позивача про витребування матеріалів адміністративної справи та дослідження їх з метою встановлення особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та про оголошення перерви в судовому засіданні з метою надання часу для виправлення описки в постанові суду щодо притягнення до адміністративної відповідальності в частині прізвища винної особи.

З доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що постановою Святошинського районного суду м. Києва від 29 березня 2012 року в постанові суду від 6 травня 2008 року виправлено описку та зазначено правильно читати прізвище ОСОБА_3 замість ОСОБА_3.

Отже, у порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України суди на зазначені обставини справи уваги не звернули, неповно з'ясували фактичні обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, не встановили винну в дорожньо-транспортній пригоді особу та дійшли передчасного висновку про відмову в задоволені позову.

За таких обставин рішення судів не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 22 березня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.