Суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М., Писаної Т.О., Юровської Г.В., з участю представника позивача: ОСОБА_4

з участю представника відповідача: ОСОБА_5

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа: приватний нотаріус Сквирського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_8, Комунальне підприємство Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним,

за касаційною скаргою ОСОБА_9 в інтересах та за довіреністю ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Київської області від 16 листопада 2011 року,

ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом, посилаючись на те, що її на праві приватної власності належав житловий будинок за АДРЕСА_1. Даний житловий будинок дерев'яний та обмазаний глиною, оскільки був побудований у 1925 році і фактично для проживання не придатний.

Поруч із зазначеним житловим будинком вона за власні кошти, але без отримання в установленому чинним законодавством порядку, відповідного дозволу побудувала новий житловий будинок, тобто обидва будинки розміщені на одній земельній ділянці. Оскільки, вона одинока, хворіє, є особою похилого віку і отримує мізерну пенсію то здійснити належний ремонт у новому будинку, провести газ та каналізацію не має можливості.

У зв'язку з вищенаведеним вона уклала усну домовленість з ОСОБА_10, який проживає по сусідству, про те, що останній допоможе їй оформити право власності на новостворений житловий будинок, провести газ, каналізацію тощо.

З моменту укладання договору купівлі-продажу відповідач не зробив жодної дії по усній домовленості, а навпаки створює перешкоди у користуванні земельною ділянкою, біля будинків. Грошових коштів зазначених у договорі купівлі-продажу не дав.

Просила визнати договір купівлі-продажу житлового будинку за реєстраційним № 1174 від 10.07.2009 року недійсним з підстав, встановлених ст. 233 ЦПК України.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 22 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі - продажу житлового будинку за реєстраційним № 1174, посвідченого приватним нотаріусом Сквирського районного нотаріального округу ОСОБА_8, укладеного 10.07.2009 року, за яким ОСОБА_6 продала ОСОБА_7 житловий будинок за АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 16 листопада 2011 року, рішення Сквирського районного суду Київської області від 22 грудня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

У касаційній скарзі ОСОБА_9 в інтересах та по дорученню ОСОБА_6 просить рішення апеляційного суду Київської області від 16 листопада 2011 року скасувати, а рішення Сквирського районного суду від 22 грудня 2010 року залишити в силі, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу.

Місцевим судом встановлено, що позивачці на праві приватної власності належало будинковолодіння по АДРЕСА_1, яке складалося із двох житлових будинків площею 40 кв.м та 48 кв.м 1964 та 1983 років забудови відповідно, двох господарських споруд, погребу та колодязя. 10 липня 2009 року позивачка продала, а відповідач купив зазначене будинковолодіння за 13 279 грн.

Місцевим судом встановлено і не заперечувалося сторонами, що позивачка має похилий вік, страждає хронічними хворобами.

За таких обставин, встановивши на підставі доказів, яким було дано належну оцінку, обсяг відчуженого майна та ціну, за якою воно було продано, стан здоров»я позивачки, місцевий суд прийшов до правильного висновку про те, що спірний правочин вчинений позивачкою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах та обґрунтовано задовольнив заявлені вимоги.

Апеляційний суд у порушення вимог ст.ст. 212, 213, і 303 ЦПК України (1618-15) , встановлені місцевим судом факти не спростував та не досліджуючи нових доказів, вдався до цитування змісту правочину, а не дослідженню обставин, що відповідно до ст. 179 ЦПК України становлять предмет доказування та дійшов помилкового висновку про недоведеність позову.

Таким чином, місцевий суд, повно та всебічно встановивши обставини справи й визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми та ухвалив законне, обґрунтоване та справедливе рішення.

Згідно з вимогами ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_9 в інтерсах та по дорученню ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 16 листопада 2011 року скасувати, а рішення Сквирського районного суду від 22 грудня 2010 року залишити в силі.