розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором купівлі-продажу та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 6 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 7 лютого 2012 року,

У серпні 2011 року позивач звернувся до суду з вказаним вище позовом та просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 заборгованість по договору купівлі-продажу у розмірі 945 грн., пеню за прострочення заборгованості у розмірі 5755 грн. 05 коп. та моральну шкоду у розмірі 2030 грн..

Позивач посилався на те, що при укладені договору щодо купівлі металопластикових вікон ОСОБА_3 вніс передплату у сумі 5500 грн., решту - 945 грн., зобов'язався сплатити після прийняття товару. Оскільки, ОСОБА_3, сплачувати залишок суми за доставлений 28 січня 2011 року йому товар, відмовляється, позивач просив стягнути з нього вказану заборгованість в примусовому порядку, а також пеню за кожен день прострочення, яка передбачена п.2.3 Договору та моральну шкоду.

ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу металопластикових вікон, укладеного 06 січня 2011 року недійсним, посилаючись на ст. 230 ЦК України та Закон України «Про захист прав споживачів» (1023-12) .

ОСОБА_3 вказував, що підставою для визнання договору недійсним є введення його в оману фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, оскільки він вважав, що договір укладає з магазином «Будівельний Майдан» ТОВ «Форт-Сервіс». Крім того, зазначав, що підпис у договорі ставила ОСОБА_6, яка не має відношення до даного магазину і ФОП ОСОБА_2 Також ОСОБА_3 просив стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 6 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 7 лютого 2012 року, позовні вимоги фізичної-особи підприємця ОСОБА_7 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_7 заборгованість за договором купівлі-продажу у сумі 945 грн. та пеню у сумі 950 грн. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_7 та зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України, вірно визначилися з характером спірних правовідносин і дійшли обґрунтованого висновку про необхідність часткового задоволення позову ОСОБА_7, оскільки всупереч досягнутим між сторонами правочину домовленостей та положень ст.ст. 526, 706 ЦК України, ОСОБА_3 не сплатив залишок вартості придбаного ним товару. Також суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним та відшкодування моральної шкоди.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при розгляді даної справи судами першої та апеляційної інстанцій не вбачається.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 6 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 7 лютого 2012 року залишити без змін.