головуючого Ткачука О.С.,суддів: Колодійчука В.М., Маляренка А.В.,Савченко В.О.,Умнової О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Ярунської дільничної лікарні про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 4 грудня 2009 року, ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 8 квітня 2010 року,

У квітні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом, в якому просив поновити його на посаді лікаря-терапевта поліклініки Ярунської дільничної лікарні та стягнути заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

В обгрунтування позову посилався на те, що наказом головного лікаря Ярунської дільничної лікарні № 9 від 2 березня 2009 року його звільнено з посади лікаря-терапевта у лікаря загальної практики с В. Горбаша зі зміною істотних умов праці - з 02.03.2008 року, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 4 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 8 квітня 2010 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили із того, що дійсно мало місце скорочення посади, викликане змінами в складі лікарів за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, відповідачем при звільненні з роботи були дотримані норми законодавства, що регулюють звільнення працівників, крім зазначеного на думку суду, визначена ст. 49-2 КЗпП України процедура звільнення для працівників, додержуватися щодо працюючих за сумісництвом, не повинна.

Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю, мотивуючи свої доводи порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема позивач посилається на те, що суд належним чином не перевірив його доводи, встановив та досліджував ті обставини, якими він позов не обгрунтовував.

Крім цього, суд не врахував, що на нього розповсюджуються положення ст. 49-2 КЗпП України.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17 листопада 2011 року на виконання вимог Закону України від 20 жовтня 2011 року № 3932-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України» (3932-17) , який набрав чинності 13 листопада 2011 року, зазначена справа передана на розгляд до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ для розгляду у касаційному порядку.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 працював в Ярунській дільничній лікарні на посаді лікаря-терапевта поліклініки на 0,5 ставки за сумісництвом.

Наказом № 9 від 2 березня 2009 року ОСОБА_6 звільнено з посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку із перепрофілюванням посади лікаря терапевта у лікаря загальної практики.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництві і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівника.

Положеннями ст. 49-2 КЗпП України передбачено порядок вивільнення працівників, яка є передумовою для звільнення працівника.

Зазначені положення закону розповсюджуються і на працівників, які працюють за сумісництвом, тому посилання суду на те, що зазначене положення закону на них не розповсюджується є порушенням норм матеріального права.

Крім зазначеного, у суді першої інстанції ОСОБА_6 наголошував у судовому засіданні про те, що роботодавець іншої роботи йому не пропонував та на той час, посада лікаря-терапевта стаціонарного відділення Ярунської лікарні, яка нібито йому пропонувалася, була займана лікарем ОСОБА_8

Також, ним було наголошено про те, що його кваліфікація лікаря дозволяє йому обіймати будь-яку посаду у Ярунській лікарні, що не було враховано роботодавцем при його звільненні.

Вищевказаних доводів судами належної оцінки не надано, що є порушенням норм процесуального права, а саме ч. 3 ст. 213 ЦПК України, відповідно до положень якої обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням наведеного, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати обгрунтованими та з підстав, передбаченими ст.ст. 336, 338 ЦПК України, підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розглядь до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 4 грудня 2009 року, ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 8 квітня 2010 року скасувати.