Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2012 року м. Київ
( Додатково див. ухвалу апеляційного суду Сумської області (rs9246014) )
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.суддів: Мазур Л.М. Маляренка А.В.Матвєєвої О.А.Юровської Г.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Ворожбянської сільської ради Лебединського району Сумської області, треті особи: ОСОБА_7, управління земельних ресурсів Лебединської районної державної адміністрації Сумської області, про визнання незаконними та скасування рішень Ворожбянської сільської ради Лебединського району Сумської області від 12 липня 2002 року та від 29 травня 2008 року, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу апеляційного суду Сумської області від 11 лютого 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що відповідно до договору купівлі-продажу від 14 листопада 1995 року він купив у ОСОБА_8 будинок з надвірними спорудами, розташований в с. Кердилівщина Лебединського району Сумської області на земельній ділянці, що належить Ворожбянській сільській раді.
У 1998 році він звернувся до Ворожбянської сільської ради з заявою про приватизацію вказаної земельної ділянки, здійснив передплату за видачу державного акту про право приватної власності на землю у розмірі 20 грн.
Восени 2006 року, при його повторному зверненні з аналогічною заявою, виявилося, що 12 липня 2002 року Ворожбянською сільською радою було прийняте рішення «Про уточнення меж земельної ділянки», а 22 жовтня 2002 року було видано державний акт на ім'я ОСОБА_9 про право приватної власності на земельну ділянку, частина якої перебуває у його користуванні.
31 жовтня 2002 року між ОСОБА_11., який діяв від імені ОСОБА_9 та ОСОБА_7 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким до останньої у власність перейшла земельна ділянка, вказана у державному акті, виданому на ім'я ОСОБА_9
18 травня 2007 року Ворожбянською сільською радою було прийняте рішення про надання ОСОБА_6 у власність земельну ділянку площею 0,30 га для ведення особистого селянського господарства з земель населеного пункту с.Керделівщина Лебединського району Сумської області.
У травні 2008 року позивачем було знову подано заяву до сільської ради з проханням провести перевірку по факту передачі у власність частини земельної ділянки ОСОБА_9, яка знаходиться у його користуванні.
29 травня 2008 року Ворожбянська сільська рада прийняла рішення про підписання акту погодження меж земельної ділянки для отримання державного акту, що дало можливість ОСОБА_7 отримати державний акт на її ім'я.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати незаконними та скасувати рішення Ворожбянської сільської ради від 12 липня 2002 року щодо затвердження технічної документації та видачу державного акту, рішення від 29 травня 2008 року про погодження меж земельних ділянок та визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_9 від 22 жовтня 2002 року.
Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 23 червня 2009 року позов ОСОБА_6 задоволено: визнано незаконними та скасовано рішення Ворожбянської сільської ради Лебединського району від 12 липня 2002 року щодо затвердження технічної документації та видачу державного акту ОСОБА_9 та рішення Ворожбянської сільської ради Лебединського району від 29 травня 2008 року щодо погодження меж земельної ділянки ОСОБА_7; визнано недійсним державний акт на право власності на землю ОСОБА_9 від 22 жовтня 2002 року.
Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 11 лютого 2010 року рішення районного суду скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду України від 22 листопада 2011 року відповідно до п. 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України» від 20 жовтня 2011 року (3932-17) справу за вказаним позовом передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Пунктом 1-6 ч. 1 ст. 311 ЦПК України передбачено вичерпний перелік підстав для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.
Скасовуючи рішення районного суду та направляючи справу на новий розгляд, апеляційний суд виходив із того, що до участі у справі в якості співвідповідача не було залучено ОСОБА_9
Такий висновок суду ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, яким керувався суд апеляційної інстанції, рішення суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі, при цьому суд не зазначив, у чому полягає порушення прав ОСОБА_9 при постановленні судового рішення і не вказав яким чином суд вирішив питання про її права та обов'язки.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
У матеріалах справи відсутні будь-які належні докази про те, що ОСОБА_9 на даний час є власником спірної земельної ділянки. Та обставина, що на підставі рішення Ворожбянської сільської ради від 12 липня 2002 року було видано державний акт на ім'я ОСОБА_9 про право приватної власності на земельну ділянку, не свідчить про порушення її прав, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу від 31 жовтня 2002 року власником спірної земельної ділянки стала ОСОБА_7 Також апеляційний суд не врахував, що у 2005 році ОСОБА_9 померла, що підтверджується актовим записом про смерть № 3 від 1 лютого 2005 року.
Крім того, суд апеляційної інстанції не навів жодних правових підстав, за яких він перевіряв законність та обґрунтованість ухваленого судом рішення.
З огляду на викладене ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Сумської області від 11 лютого 2010 року скасувати.
Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді:
М.П. Пшонка
Л.М. Мазур
А.В. Маляренко
О.А. Матвєєва
Г.В. Юровська