розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Ніколь» про стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 10 березня 2010 року,

У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що з 25 липня 2008 року по 25 листопада 2008 року працював у відповідача на посаді директора з виробництва з посадовим окладом 5 тис. грн. Звільнився за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. При звільненні з ним не проведено остаточний розрахунок.

Ураховуючи викладене, просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за період з серпня по вересень 2008 року в розмірі 3 312 грн. 50 коп., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 541 грн. 66 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 листопада 2008 року по 2 листопада 2009 року в розмірі 45 091 грн. 50 коп., моральну шкоду в розмірі 9 тис. грн. та витрати на правову допомогу.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 4 грудня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ фірма «Ніколь» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з серпня по вересень 2008 року в розмірі 3 312 грн. 50 коп., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 541 грн. 66 коп., середній заробіток час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 листопада 2008 року по 2 листопада 2009 року в сумі 45 091 грн. 50 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 350 грн., а всього на загальну суму 48 945 грн. 66 коп. В іншій частині позову відмовлено. Розподілено судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 10 березня 2010 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 листопада 2008 року по 2 листопада 2009 року та судових витрат змінено: зменшено розмір стягнутого з ТОВ фірма «Ніколь» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 20 тис. грн.; стягнуто з ТОВ фірма «Ніколь» на користь держави судовий збір у розмірі 238 грн. 50 коп. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

26 квітня 2010 року до Верховного Суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 10 березня 2010 року, в якій заявник просив скасувати рішення апеляційного суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 листопада 2008 року по 2 листопада 2009 року та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду України від 22 червня 2010 року було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

Ухвалою Верховного Суду України від 20 вересня 2010 року справу призначено до судового розгляду.

13 листопада 2011 року набрав чинності Закон України від 20 жовтня 2011 року № 3932-VI (3932-17) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України».

Відповідно до пункту 2 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (2453-17) касаційні скарги (подання) не розглянуті Верховним Судом України до 1 листопада 2011 року включно, передаються ним до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, про що постановлюється ухвала.

Ухвалою Верховного Суду України від 7 грудня 2011 року справу за вищевказаним позовом було передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Враховуючи викладене, зазначена справа підлягає розгляду Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що на день звільнення 25 листопада 2008 року позивачу не було виплачено заробітну плату за період з серпня по вересень 2008 року та компенсацію за невикористану відпустку. Остаточного розрахунку з позивачем не проведено у передбачені законом строки з вини товариства.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, зменшуючи розмір стягнутого з ТОВ фірма «Ніколь» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 20 тис. грн. апеляційний суд виходив із того, що оскільки позивач відпрацював у відповідача 56 робочих днів, стягнута сума заборгованості не є істотною, і відпрацьований ним час значно менше, ніж період, за який позивач просив стягнути середній заробіток, то розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зменшенню.

Судами встановлено, що з 25 липня 2008 року по 25 листопада 2008 року ОСОБА_1 працював в товаристві з обмеженою відповідальністю фірми «Ніколь» на посаді директора з виробництва. Звільнився за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. При звільненні з ним не проведено остаточний розрахунок.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року № 13 (v0013700-99) при частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Таким чином, змінюючи рішення суду першої інстанції та зменшуючи розмір стягнутого з ТОВ фірма «Ніколь» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що стягнута сума заборгованості не є істотною, порівняно з повною сумою середнього заробітку за час затримки розрахунку та вірно врахував принцип розумності та справедливості.

Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судами правильно застосовані.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,