Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

Червинської М.Є., Гулька Б.І., Черненко В.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним, визнання права власності на автомобіль та за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання довіреностей недійсними за касаційною скаргою ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_8, на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 24 січня 2012 року,

У серпні 2010 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним, визнання права власності на автомобіль.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 25 травня 2007 року у ОСОБА_5 він придбав автомобіль марки «Мазда-626», 1992 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, зареєстрований МРЕВ в м. Чернігів 21 січня 2006 року. При цьому позивач сплатив відповідачу в рахунок вартості автомобіля 6 300 дол. США. Укладений договір купівлі-продажу був оформлений шляхом видачі ОСОБА_5 довіреності на керування та розпорядження позивачем зазначеним автомобілем. Посилаючись на те, що вони з відповідачем досягли згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу, просив визнати договір купівлі-продажу спірного автомобіля дійсним та визнати за ним право власності на нього, оскільки автомобіль знаходиться у третьої особи ОСОБА_6, котра відповідно до довіреності її дочки ОСОБА_7 має право розпоряджатися ним.

У березні 2011 року ОСОБА_7, інтереси якої представляє ОСОБА_6, звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5 і ОСОБА_4 про визнання довіреностей недійсними, посилаючись на те, що в кінці 2005 року нею було придбано спірний автомобіль, на керування та розпорядження яким вона уповноважила відповідним дорученням її чоловіка ОСОБА_9 3 вересня 2006 року вона вибула за межі України і вперше повернулася лише у 2008 році. ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_9 помер. Про місце знаходження автомобіля, а так само документів на нього, позивач не знала. Пізніше вона дізналася від друзів померлого, що автомобіль розібраний на запчастини, тому вона його не розшукувала. Проте в першій половині 2009 року на ім'я позивача стали надходити поштою з м. Деражня Хмельницької області постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху. Тому для встановлення місця знаходження автомобіля мати позивача ОСОБА_6, котрій вона видала доручення, звернулася із заявою до органів міліції. Останніми було проведено перевірку, за матеріалами якої позивачу стало відомо про факт видачі нею 12 травня 2007 року довіреності на керування та розпорядження спірним автомобілем ОСОБА_5, чого в дійсності не було, так як довіреність оформлена приватним нотаріусом ОСОБА_10 у м. Києві в той час, коли вона перебувала у США і ніяким чином не могла її видати, а тому просила позов задовольнити та визнати довіреності недійсними на підставі ст. 215 ЦК України.

Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2011 року, залишеним без зміну хвалою апеляційного суду Хмельницької області від 24 січня 2012 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено частково. Визнано недійсною довіреність № 822 від 12 травня 2007 року, якою ОСОБА_7 уповноважила ОСОБА_11 і ОСОБА_5 керувати та розпоряджатися належним їй автомобілем марки «Мазда-626», 1992 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, зареєстрований МРЕВ в м. Чернігів 21 січня 2006 року, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 Визнано недійсною довіреність № 1402 від 25 травня 2007 року, якою ОСОБА_5, діючи від імені ОСОБА_7, уповноважив ОСОБА_4 та ОСОБА_12 керувати та розпоряджатися належним ОСОБА_7 автомобілем марки«Мазда-626», 1992 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, зареєстрований МРЕВ в м. Чернігів 21 січня 2006 року, посвідчену приватним нотаріусом Деражнянського районного нотаріального округу Хмельницької області ОСОБА_13 Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі, поданій через представника, ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення в частині визнання довіреностей недійсними, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та в цій частині справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність та обґрунтованість судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_7 суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_7 12 травня 2007 року, тобто на час видання нею доручення на ім'я ОСОБА_5, ОСОБА_11, знаходилася за межами України в США та не могла видати доручення на розпорядження і керування, належним їй автомобілем.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.ст. 215, 216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане майно полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, що існують на момент відшкодування.

За таких обставин довіреність № 822 від 12 травня 2007 року суперечить вимогам ст. ст. 203, 215 ЦК України та є недійсною. Оскільки довіреність № 1402 від 25 травня 2008 року видана на підставі недійсної довіреності № 822 від 12 травня 2007 року вона теж є недійсною.

Таким чином, доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_8, відхилити.

Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 24 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.