Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,

Червинської М.Є., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «КОМПАС», третя особа - відкрите акціонерне товариство «Трест Київспецбуд», про відшкодування майнової та моральної шкоди за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «КОМПАС» на рішення апеляційного суду м. Києва від 30 листопада 2011 року,

У листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 21 липня 2009 року належна їй на праві власності квартира АДРЕСА_1 була пошкоджена внаслідок залиття з вини відповідача, який проживає в квартирі № 181 цього будинку поверхом вище, про що ТОВ Фірма «КОМПАС», було складено відповідний акт. Просила стягнути з відповідача ОСОБА_5 завдану майнову шкоду в розмірі 19 069 грн. 60 коп., 2 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 жовтня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 19 089 грн. 60 коп. майнової шкоди, 1 тис. грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 30 листопада 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Фірма «КОМПАС» на користь ОСОБА_3 20 889 грн. 60 коп. майнової шкоди, 1 тис. грн. на відшкодування морально шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ Фірма «КОМПАС», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що залиття її квартири відбулося з вини ОСОБА_4, оскільки встановлено факт невідповідності сантехнічного обладнання квартири проектній документації, заміни власником квартири матеріалів сантехнічної розводки з металу на екопласт без відповідного дозволу та проекту на таке переобладнання.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції і задовольняючи частково вимоги ОСОБА_3 та стягуючи шкоду з ТОВ Фірма «КОМПАС», виходив із того, що товариство прийняло на баланс систему гарячого водопостачання будинку від забудовника для подальшого обслуговування та утримання, проте своїх обов'язків не виконало, не здійснювало перевірку цього обладнання, контроль за його технічним станом, технічне обслуговування та ремонт, що призвело до аварійної ситуації та залиття квартири позивачки.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Судом першої інстанції встановлено, апеляційним судом зазначене не спростовано і сторонами не заперечується, що 21 липня 2009 року належна ОСОБА_3 на праві власності квартира АДРЕСА_1 була пошкоджена внаслідок залиття з квартири № 181, що належить відповідачу ОСОБА_4, який без відповідного дозволу та проекту на переобладнання провів заміну матеріалів сантехнічної розводки з металу на екопласт.

За висновком експертного будівельно-технічного дослідження від 21 серпня 2009 року кошторисна вартість ремонтно-будівельних робіт з ліквідації наслідків залиття квартири АДРЕСА_1 складає 19 069 грн. 60 коп.

Отже, висновок апеляційного суду про те, що затоплення квартири позивачки сталось з вини ТОВ Фірма «КОМПАС», яка не виконала належним чином своїх зобов'язань не відповідає матеріалам справи, вимогам закону та є помилковим.

Враховуючи, що апеляційний суд м. Києва помилково скасував рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно із законом, колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «КОМПАС» задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 30 листопада 2011 року скасувати, залишити в силі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 жовтня 2010 року.