розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, яка діє в інтересах недієздатної ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Запорізька міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно зведеної будівлі за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 31 січня 2012 року,

У грудні 2010 року ОСОБА_3, яка діє в інтересах недієздатної ОСОБА_4 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 вересня 2006 року, виданого П'ятою Запорізькою державною нотаріальною конторою, житловий будинок АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5 За цим житловим будинком рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів м. Запоріжжя від 13 травня 1976 року № 152 закріплена земельна ділянка площею 991 кв.м. Порядок користування цією земельною ділянкою між співвласниками визначено не було.

У 2009-2010 роках відповідачка на земельній ділянці загального користування, без згоди власника та користувача земельної ділянки, без проекту та без отримання дозволу на здійснення будівельних робіт, самочинно звела фундамент під гараж та житловий будинок. У зв'язку з цим стало неможливо використовувати за призначенням земельну ділянку, зайняту самочинним будівництвом, тому ОСОБА_3, яка діє в інтересах недієздатної ОСОБА_4, просила усунути перешкоди, які створила ОСОБА_5 у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 зобов'язати ОСОБА_5 у місячний термін знести самочинно збудований на земельній ділянці площею 991 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 гараж літ. И, розміром 7.90 х 6.20 м.

У процесі розгляду справи ОСОБА_3 уточнила вимоги і просила суд у разі відмови ОСОБА_5 знести самочинне будівництво, провести його знесення за рахунок відповідачки.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_3, яка діє в інтересах недієздатної ОСОБА_4, відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 31 січня 2012 року рішення районного суду скасовано й ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_3 Зобов'язано ОСОБА_5 усунути перешкоди у користуванні позивачкою земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_5 знести самочинно зведені нею споруди.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення не відповідають цим вимогам.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність та безпідставність позовних вимог, оскільки по-перше, позивачка не надала доказів того, що саме на належній ОСОБА_4 частині земельної ділянки зведено ОСОБА_5 самочинне будівництво; по-друге, розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради № 1908р від 23 травня 2007 року ОСОБА_5 було дозволено будівництво нового житлового будинку за вищезазначеною адресою, проти чого не заперечувала ОСОБА_3

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що вимоги позивачки про знесення самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 є обґрунтованими, оскільки відповідачка не надала належних та допустимих доказів, які б свідчили про отримання нею дозволу на таке будівництво.

Відповідно до чч. 1,2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частиною 7 ст. 376 ЦК України передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Ухвалюючи рішення про зобов'язання ОСОБА_5 знести самочинно зведені нею споруди, апеляційний суд не прийняв до уваги, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді коли використані усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Вимоги відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування про зобов'язання особи, яка, маючи дозвіл на будівництво нерухомого майна, допустила при цьому істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, чи істотне порушення будівельних норм і правил, провести відповідну перебудову можуть бути заявлені як у разі коли ці відхилення були допущені при будівництві нерухомості, так і внаслідок перебудови під час її експлуатації (частина сьома статті 376 ЦК).

Крім того, у порушення вимог ст. 213, 214 ЦПК України суд не з'ясував, чи ставилося питання про встановлення порядку користування земельною ділянкою з огляду на положення ст. 89 Земельного кодексу України.

Таким чином з урахуванням порушень норм матеріального права, суди повною мірою не встановили фактичних обставин справи та правовідносин сторін, які виникли між ними, що відповідно до ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2011 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 31 січня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.