розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «ІмексБанк» про захист прав споживача, повернення коштів із депозитного (накопичувального) рахунку, процентів за договором, пені, та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «ІмексБанк» на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 28 травня

2009 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 30 вересня

У травні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до акціонерного комерційного банку «ІмексБанк») (далі - АКБ «ІмексБанк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ІмексБанк»

далі - ПАТ «Імексбанк»), про захист прав споживача, повернення коштів із депозитного (накопичувального) рахунку, процентів за договором, пені, та відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначала, що між нею та відповідачем укладено договір № 100024408 банківського депозитного вкладу в доларах США строком на 3 місяці. У подальшому договір було продовжено строком на 6 місяців, а 20 лютого 2009 року укладено новий договір на строк до 6 березня 2009 року. На виконання умов договору від

20 лютого 2009 року, а саме п. 2.2.2. договору, позивачка передала готівкою відповідачу кошти в сумі 10 000 доларів США.

Посилаючись на те, що на її письмову заяву від 6 березня 2009 року про небажання продовжити строк дії договору та проханням повернути вклад у сумі 10 000 доларів США, у поверненні їй вкладу відповідачем було відмовлено, ОСОБА_3 просила її позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від

28 травня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з АКБ «ІмексБанк» на користь позивача суму депозитного вкладу в розмірі 10 000 доларів США; 13 % річних згідно з п. 2.4.3 договору депозитного вкладу в розмірі 47 доларів США; 3% річних від простроченої суми в розмірі 68 доларів США; пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу на момент ухвалення рішення суду в сумі

83 долари США; моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.; витрати, пов'язані з оплатою юридичних послуг, у розмірі 2 000 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.; судовий збір у розмірі 1700 грн. на користь держави.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 30 вересня 2009 року рішення Любашівського районного суду Одеської області від 28 травня

2009 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в позові ОСОБА_3 У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ «ІмексБанк» просить рішення Любашівського районного суду Одеської області від 28 травня 2009 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 30 вересня 2009 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити у справі нове рішення по суті позовних вимог.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 28 грудня 2009 року у вказаній справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «ІмексБанк» на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 28 травня 2009 року та рішення апеляційного суду Одеської області від

30 вересня 2009 року

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 19 березня

2010 року справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «ІмексБанк» про захист прав споживача, повернення коштів із депозитного (накопичувального) рахунку, процентів за договором, пені, та відшкодування моральної шкоди призначено до судового розгляду.

Відповідно до п. 2 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (2453-17) зі змінами, внесеними Законом України (3932-17) від

20 жовтня 2011 року № 3932-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України», касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року включно, призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду і не розглянуті Верховним Судом України до 1 листопада 2011 року включно, передаються ним до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 6 грудня

2011 року справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «ІмексБанк» про захист прав споживача, повернення коштів із депозитного (накопичувального) рахунку, процентів за договором, пені, та відшкодування моральної шкоди передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» поняття вкладу (депозиту) визначається, як кошти у готівковій або безготівковій формі, у валюті України чи в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання і підлягають виплаті вкладникові відповідно до законодавства України та умов договору. Стаття 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачає, що операції з приймання вкладів від юридичних і фізичних осіб належать виключно до банківських операцій. Договір банківського вкладу є реальним і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми.

Згідно з положеннями ст. ст. 1058, 1060 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), яка прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплатити вкладникові таку суму та проценти на неї на умовах та в порядку, встановленому договором. Таким чином, з моменту укладення депозитного договору банк має обов'язок повернути суму вкладу та нараховані проценти, а вкладник має право вимагати виконання зазначених дій. Договір

банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу, або на умовах повернення вкладу після закінченя встановленого договором строку (строковий вклад). При цьому умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та АКБ «ІмексБанк» було

укладено договір № 100024408 банківського депозитного вкладу в доларах США строком на 3 місяці «Вес 13%». У подальшому договір було продовжено строком на 6 місяців, а 20 лютого 2009 року укладено новий договір строком до 6 березня 2009 року.

На виконання умов договору від 20 лютого 2009 року, а саме п. 2.2.2 договору, позивачка передала готівкою відповідачу кошти в сумі

10 000 доларів США.

Відповідно до п. 2.4.3 договору банк зобов'язаний щомісячно, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем внесення грошових коштів на депозитний рахунок, сплачувати вкладникові проценти у валюті на суму вкладу в розмірі 13%.

6 березня 2009 року ОСОБА_3 звернулась до банку із заявою про небажання продовжувати строк дії договору та з проханням повернути вклад, однак в усній формі відповідачем їй було відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами укладено строковий договір вкладу, строк дії договору закінчився, однак банком не виконано умови договору та не повернуто позивачу кошти, які остання передала до банку за умовами строкового договору банківського вкладу.

Апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, з висновками суду погодився, крім задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Проте з такими висновками суду повністю погодитися не можна.

Суди як першої так і апеляційної інстанцій у порушення вимог ст. 214 ЦПК України не перевірили доводів відповідача, викладених у запереченнях на позовну заяву та в апеляційній скарзі про те, що банком повністю виконано зобов'язання за договором банківського вкладу, укладеним із ОСОБА_3, та своєчасно перераховано кошти останньої в розмірі

10 000 доларів США з депозитного рахунку, який після цього було закрито, на поточний рахунок позивачки в АКБ «ІмексБанк» разом з нарахованими відповідно до умов договору процентами.

Таким чином, суди не встановили всі фактичні обставини справи та помилково дійшли висновку про стягнення з банку коштів, що містились на депозитному рахунку ОСОБА_3, процентів, передбачених умовами договору, та інших виплат, пов'язаних з порушенням умов виконання зобов'язання.

Крім того, у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, стягуючи витрати на правову

допомогу, зазначив про це лише в резолютивній частині, не навівши мотивів, з яких дійшов висновків про задоволення таких вимог.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, помилився у визначенні його розміру, оскільки на час звернення до суду судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру стягувався в розмірі 1% від суми позову, але не менше 51 грн. та не більше 1 700 грн., а сума позову становила

10 151 долар США та 2 000 грн., отже судовий збір ніяк не міг становити 1 700 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та відмовляючи в позові в цій частині, апеляційний суд правильно виходив із того, що між сторонами виникли договірні правовідносини, а в такому разі моральна шкода стягується лише у випадку, якщо її стягнення передбачено умовами договору.

Керуючись ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ