розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сакцент Плюс» про поновлення авторських прав, припинення дій, що порушують авторське право, стягнення компенсації, штрафу на користь держави за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Сакцент Плюс» на рішення апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2011 року,

У липні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 31 травня 1990 року разом зі ОСОБА_4 і ОСОБА_3 є спадкоємцем авторських прав на твори ОСОБА_4 і має виключне право на використання його творів та право надавати іншим особам використовувати таку творчість. Проте у квітні 2010 року, придбавши за 70 грн. книгу ОСОБА_4 «ІНФОРМАЦІЯ_1», довідався, що ТОВ «Сакцент Плюс» без його згоди здійснив друк накладом 20 тис. примірників цієї книги ОСОБА_4, що є порушенням його авторських прав.

З урахуванням викладеного позивач просив зобов'язати відповідача припинити випуск, реалізацію та інше використання книги ОСОБА_4 «ІНФОРМАЦІЯ_1», вилучити з цивільного обігу та передати йому непродані примірники книги, стягнути на його користь компенсацію, замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта авторського права, в розмірі 400 тис. грн., накласти на відповідача штраф у розмірі 10% від присудженої суми на користь держави.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 вересня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2011 року рішення місцевого суду скасовано. Заборонено ТОВ «Сакцент Плюс» випуск, реалізацію та інше використання книг ОСОБА_4 «ІНФОРМАЦІЯ_1». Стягнуто з ТОВ «Сакцент Плюс» на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення авторського права в розмірі 703 200 грн.; розподілено судові витрати. У решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Сакцент Плюс» просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, й залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом установлено, що спадкоємцями авторських прав на твори ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину від 31 травня 1990 року (після смерті дружини письменника) є його діти: позивач, ОСОБА_4 і ОСОБА_3

ТОВ «Сакцент Плюс» займається випуском і реалізацією книги ОСОБА_4 «ІНФОРМАЦІЯ_1» на підставі видавничого договору від 5 грудня 2005 року № 16, укладеного зі ОСОБА_4

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду про відмову в задоволенні позову та частково задовольняючи позов, виходив із того що, здійснивши друк книги ОСОБА_4 «ІНФОРМАЦІЯ_1» без згоди одного з його спадкоємців - ОСОБА_1 - ТОВ «Сакцент Плюс» порушило його авторське право. Також суд зазначив, що суд першої інстанції, відмовляючи в позові, не пересвідчився в тому, чи була домовленість (угода) усіх спадкоємців автора твору та передачу одним з них видавцю згоди на друк книги, тобто на укладення видавничого договору і такої згоди позивач не надав. При визначенні компенсації за порушення авторського права апеляційний суд стягнув 720 мінімальних розмірів заробітної плати (720х985).

Проте повністю з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права» позивач ОСОБА_1 як спадкоємець українського письменника ОСОБА_1 є суб'єктом авторського права. Такими же суб'єктами авторського права є й інші спадкоємці ОСОБА_4: ОСОБА_4 і ОСОБА_3

Згідно зі ст. 31 наведеного Закону України автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, визначені ст. 15 Закону (зокрема, виключне право на використання твору), будь-якій іншій особі повністю або частково на підставі письмового авторського або ліцензійного договору.

Отже, у порушення вимог ст. ст. 214, 316 ЦПК України апеляційний суд передчасно визнав, що ТОВ «Сакцент Плюс» є порушником авторського права, оскільки товариство діяло у межах видавничого договору із суб'єктом авторського права, яким є ОСОБА_4, якій був виплачений авторський гонорар. При цьому суд не звернув уваги на те, що цей договір є чинним та в судовому порядку не оспорений.

Відповідно до ст. 428 ЦК України право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам спільно, може здійснюватися за договором між ними. У разі відсутності такого договору право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам, здійснюється спільно.

Апеляційний суд, зазначаючи, що не було договору між спадкоємцями щодо здійснення права інтелектуальної власності, і у зв'язку із цим ТОВ «Сакцент Плюс» порушило авторське право позивача як одного із спадкоємців, неправильно витлумачив зазначену норму прав щодо прав та обов'язків видавця.

Так, у п. 35 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 5 (v0005700-10) «Про застосування судами норм законодавства

у справах про захист авторського права і суміжних прав» роз'яснив судам, що при отриманні кількома спадкоємцями за законом чи за заповітом майнового авторського права і (або) суміжних прав без виділення конкретних спадкових об'єктів авторського права і (або) суміжних прав слід мати на увазі, що в даному випадку у спадкоємців виникає обсяг повноважень відносно спадкових прав на спільне використання всіх творів і (або) об'єктів суміжних прав як при здійсненні права інтелектуальної власності, яке належить кільком особам. Порядок використання таких прав визначається відповідно до статті 428 ЦК.

Права, що перейшли до спадкоємців, складають одне ціле, і жоден із спадкоємців не вправі без достатніх для цього підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору.

Винагорода за використання твору розподіляється між спадкоємцями відповідно до часток у спадщині.

Відтак, у порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України апеляційний суд не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення спору, зокрема, не дав правової оцінки тій обставині, чи впливає на правомірність дій видавця твору наявність договору з суб'єктом авторського права (одним із спадкоємців) та відсутність договору між спадкоємцями щодо об'єкта авторського права; за наявності у кількох співвласників авторського права на один об'єкт авторського права на кому лежить обов'язок погодження порядку використання такого об'єкта (на одного із співвласників чи на видавця); не дав оцінки тому, чи були достатні підстави у позивача відмовити у дозволі на опублікування та інше використання твору; чи вчиняв видавець дії на встановлення всіх спадкоємців ОСОБА_4 та їх місцезнаходження.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України,