Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,

Червинської М.Є., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до закритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа» (далі - ЗАТ «УСК «Княжа»), третя особа - відкрите акціонерне товариство «Райффайзен банк «Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен банк «Аваль»), про стягнення страхової виплати та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі - ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп») на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 2 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 23 грудня 2009 року,

У грудні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 21 червня 2006 року ним укладено кредитний договір з ВАТ «Райффайзен банк «Аваль» на суму 19 800 доларів США на купівлю квартири АДРЕСА_1. 27 листопада 2007 року між ним та ЗАТ «УСК «Княжа» укладено договір страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту та страхування майна застави, сплачено страхові внески. За умовами цього договору страховик прийняв на себе відповідальність за непогашення кредиту внаслідок втрати роботи страхувальником у зв'язку з ліквідацією підприємства. 6 лютого 2008 року він був звільнений з роботи у зв'язку з ліквідацією фірми, в якій він працював, а його звернення про необхідність виплати страхових сум залишені без належного реагування страховиком. У зв'язку із цим позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з відповідача на користь третьої особи - ВАТ «Райффайзен банк «Аваль» - суму страхового відшкодування в рахунок погашення його заборгованості за отриманий кредит у розмірі 97 424 грн. 42 коп., пеню у розмірі 2 996 грн. 18 коп. та на його користь 10 тис. грн. для відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 6 травня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення з ЗАТ «УСК «Княжа» на користь Першого міського відділення Херсонської обласної дирекції банку «Аваль» (на даний час - ВАТ «Райффайзен банк «Аваль») нарахованих штрафних санкцій за несвоєчасне погашення ОСОБА_3 кредиту та стягнення з ЗАТ «УСК «Княжа» на користь ОСОБА_3 збитків, пов'язаних із оформленням позову в сумі 180 грн., залишено без розгляду.

рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 2 жовтня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 23 грудня 2009 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ЗАТ «УСК «Княжа» на користь ВАТ «Райффайзен банк «Аваль» суму страхового відшкодування за договором страхування від 27 листопада 2007 року у розмірі 97 424 грн. 88 коп., пеню у розмірі 2 981 грн. 20 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати, справу направити до суду першої інстанції за територіальною підсудністю.

Ухвалою Верховного Суду України від 22 грудня 2011 року на підставі п. 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (2453-17) справу за касаційною скаргою ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на зазначені судові рішення передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскільки судом встановлено настання страхового випадку, своєчасного повідомлення страхувальником страховика про його настання та наявність невиконання ОСОБА_3 умов кредитного договору, яке знаходиться у причинному зв'язку з втратою роботи, то позовні вимоги підлягають задоволенню а користь вигодонабувача.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що 27 листопада 2007 року ОСОБА_3 уклав з ЗАТ «УСК «Княжа» договір страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту та страхування майна застави, вигодонабувачем указано ВАТ «Райффайзен банк «Аваль» у межах кредитного договору між ними, укладеного 21 червня 2006 року. Об'єктом страхування були майнові інтереси, пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном застави, а також із обов'язком страхувальника відшкодувати збитки вигодонабувачу внаслідок невиконання зобов'язань за кредитним договором. Страховими випадки визначено: отримання страхувальником інвалідності І чи ІІ групи; смерть страхувальника; втрата роботи страхувальником (ліквідація, реорганізація, банкрутство підприємства, організації, установи), а страховою сумою - 97 914 грн. 45 коп.

6 лютого 2008 року ОСОБА_3 звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з роботи у зв'язку з ліквідацією ПВТФ «Роман».

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку.

Зазначене положення міститься і в ст. 3 Закону України «Про страхування».

За змістом наведених законів України випливає, що договір страхування надає право третій особі (вигодонабувачу) вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, хоча і не покладає на нього обов'язків останнього.

З матеріалів справи вбачається, що вигодонабувач - ВАТ «Райффайзен банк «Аваль» - залучений до участі у справі як третя особа, участі у справі не брав, заяв про підтримку позову чи заперечення на нього суду не надав; згідно зі ст. 34 ЦПК України самостійних позовних вимог до страховика про переадресацію страхової виплати не заявив.

Отже, у суду не було правових підстав для задоволення позову ОСОБА_3 на користь третьої особи, яка доручення їй на представлення інтересів цієї особи в суді не надала. Стягувати страхову виплату зі страховика чи ні є правом цієї особи (вигодонабувача).

Оскільки як норми ЦПК України (1618-15) , так й інші спеціальні закони в сфері страхування не передбачають права пред'явлення позову в інтересах таких осіб - вигодонабувачів, то ОСОБА_3 за пред'явленим ним позовом є неналежним позивачем і йому в позові слід відмовити. При цьому, враховуючи, що вигодонабувач фактично відмовився від пред'явлення позову до страховика, позивач не позбавлений права на пред'явлення позову про виплату страхового відшкодування на свою користь на загальних підставах.

рішення суду в частині відмови у позові про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 не оскаржується, тому в силу ч. 1 ст. 335 ЦПК України в цій частині судові рішення не переглядаються.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» задовольнити частково.

рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 2 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 23 грудня 2009 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до закритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа», третя особа - відкрите акціонерне товариство «Райффайзен банк «Аваль», про стягнення страхової виплати відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.