розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» (далі - ВАТ «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго») до ОСОБА_3, третя особа - відкрите акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту», про визнання недійсною довіреності за касаційною скаргою ВАТ «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 листопада 2009 року,

У серпні 2009 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, просив визнати недійсною видану з перевищенням повноважень колишнім працівником позивача довіреність. Зазначав, що цією довіреністю ОСОБА_3 наділялась повноваженнями підписувати пам`ятки про користування вагонами, акти загальної форми та розкредитовувати документи на вантажі, що надходять на адресу Трипільської ТЕС. Довіреність видана директором Трипільської ТЕС, який не мав повноважень таких повноважень.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 серпня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 16 листопада 2009 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ВАТ «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» просить скасувати ухвалені в справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 22 листопада 2011 року справа передана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, відповідно до Закону України № 3932-VI (3932-17) , який набрав чинності 13 листопада 2011 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, послався на те, що права та законні інтереси позивача видачею довіреності не порушуються, крім того, позивачем обрано неправильний спосіб захисту права, оскільки довіреність не спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків, тому не є правочином і не може бути визнана недійсною.

З такими висновками судів погодитись не можна.

Судами встановлено, що Трипільська ТЕС не має статусу юридичної особи, є відокремленим підрозділом ВАТ «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго». Повноваження директора Трипільської ТЕС, ОСОБА_4, регулювались довіреністю від 18 грудня 2007 року. Директором Трипільської ТЕС 25 грудня 2007 року була видана довіреність на ім`я ОСОБА_3, згідно якої їй довіряється підписувати пам`ятки про користування вагонами, акти загальної форми, розкредитовувати документи на вантажі, строк дії якої був визначений до 31 грудня 2008 року. Листом від 5 грудня 2008 року ця довіреність була відкликана.

Згідно ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Відповідно до ч. 2 ст. 240 ЦК України представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє.

В порушення вимог зазначеної норми, суди не перевірили, чи повідомляв директор Трипільської ТЕС дирекцію ВАТ «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» про те, що він передав відповідні повноваження іншій особі.

За положеннями ч. 2 ст. 245 ЦК України, довіреність, яка видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, проте суди не дали оцінки тому факту, що довіреність нотаріально не посвідчена.

В порушення вимог ст. 212- 214 ЦПК України, суди не з`ясували обсяг повноважень та функціональні обов`язки директора Трипільської ТЕС ОСОБА_4, не перевірили, чи було право передоручення передбачено відповідним документом (довіреністю, інструкцією, статутом тощо), на підставі якого він діяв, не звернули уваги та не перевірили доводи позивача про те, що довіреність видана неповноважною особою та не з`ясували, чи видана вона із дотриманням встановленої законом форми.

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки судами при постановленні рішення було порушено норми процесуального права, зокрема ст. 213- 214 ЦПК України, то такі рішення не можуть залишатися в силі, вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 листопада 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.