Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Дербенцева Т.П. Олійник А.С. Сімоненко В.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення порушень у користуванні земельною ділянкою

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 7 грудня 2010 року,

ОСОБА_4 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що він має у власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 25 січня 2000 року земельну ділянку розміром 0, 0661 га, у АДРЕСА_1, а відповідач

ОСОБА_5 є власником суміжної земельної ділянки, розміром 0,0500 га, у АДРЕСА_2 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю від 20 січня 1998 року. Суміжна межа між садибами визначена цими державними актами, проте відповідач не дотримується правил добросусідства та порушує його, ОСОБА_4, право на користування належною йому земельною ділянкою, шляхом сомочинного спорудження цегляного гаража та фільтруючого колодязя і вчинення перешкод, які призводять до неможливості обслуговувати частину його житлового будинку, яка виходить на суміжну межу. Просив суд відновити право користування земельною ділянкою .

У вересні 2010 року ОСОБА_4 уточнив позовні вимоги і остаточно просив суд відновити його право користування земельною ділянкою на підставі Державного акту приватної власності на землю, зобов'язати ОСОБА_5 не чинити йому перешкод в установленні ним огорожі згідно з Державним актом та висновком експертизи від 13 липня .2009 року та зобов'язати ОСОБА_5 знести та установити свій паркан відповідно до Державного акту на землю та висновку експертизи.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2010 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_4 в спорудженні огорожі по межі між їхніми земельними ділянками АДРЕСА_2: від точки А (знаходиться на відстані 16,60 м від старої огорожі на точці Е) до кута гаража ОСОБА_6 на точці Б, довжиною 13,01 м, від кута гаража на точці Б до кута гаража на точці Е (довжиною 6,00 м) від кута гаража на точці Є до точки В (довжиною 10,7 м) і між точками В та Г, довжиною 1,9 м, як це зазначено червоним кольором на схемі до висновку додаткової судово - землевпорядної експертизи від

14 жовтня 2010 року, і таким чином усунути перешкоди в землекористуванні для ОСОБА_4. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 245,5 грн. в рахунок понесених ним судових витрат по цій справі.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 7 грудня 2010 року було скасовано рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2010 року. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про усунення порушень у користуванні земельною ділянкою.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 7 грудня 2010 року та залишити в силі рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2010 року, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

При розгляді справи судами встановлено, що суміжна межа не співпадає за лінійними розмірами з такою межею, зазначеною у Державних актах на право власності сторін на їх земельні ділянки. Державні акти на право приватної власності на землю є чинними, ніким не оспорені. За таких обставин апеляційний суд, скасувавши рішення суду першої інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із матеріалів справи вбачається, що доводи касаційної скарги про порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку про необхідність відхилити касаційну скаргу, а рішення апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись п. 1 ч. 1ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення апеляційного суду Чернігівської області від 7 грудня 2010 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.