розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів нарахованих за користування кредитом та пені, за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про захист прав споживача, визнання кредитного договору, договору поруки і договору іпотеки недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 серпня 2011 року,

У серпні 2010 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів нарахованих за користування кредитом та пені.

Зазначало, що 12 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту в розмірі 100 тис. доларів США терміном до 12 листопада 2037 року з річною процентною ставкою 12,9%.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 12 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 157/103, відповідно до умов якого поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

ОСОБА_4 узятих на себе зобов'язань за кредитним договором не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 126 528, 72 доларів США, яку позивач і просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку на свою користь.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду із зустрічним позовом до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про захист прав споживача, визнання кредитного договору, договору поруки і договору іпотеки недійсними, посилаючись на те,що кредитний договір було підписано не уповноваженою особою та скріплено печаткою не юридичної особи, що є порушенням вимог чинного законодавства.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17 травня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 23 серпня 2011 року, первісний позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 у солідарному порядку на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суму боргу за кредитним договором у розмірі 126 528, 72 доларів США, що за курсом НБУ станом на 25 березня 2011 року становить 1 007 168 грн. 60 коп.; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять ухвалу апеляційного суду скасувати і передати справу на новий апеляційний розгляд, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Вирішуючи спір та задовольняючи первісний позов суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 належним чином не виконала умов кредитного договору, оскільки прострочила виплату кредиту та процентів за його користування, за належне виконання якого поручився ОСОБА_5, що є підставою для примусового стягнення в солідарному порядку з боржника та поручителя всієї заборгованості за цим договором.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості позовних вимог, оскільки оскаржувані договори кредиту, поруки та іпотеки від імені позивача укладені уповноваженою особою з дотриманням усіх вимог закону.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 та залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд правильно виходив з того, що суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким надав належну правову оцінку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.

Оцінивши усі зібрані у справі докази, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову та відсутність таких підстав для задоволення зустрічних позовних вимог з урахуванням вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи скарги та матеріали витребуваної скарги не свідчать про те, що апеляційним судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Оскаржувану ухвалу апеляційного суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ