Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Гончара В.П., Нагорняка В.А.,

Дербенцевої Т.П., Ступак О.В.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про повернення боргу за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Одеської області від 19 жовтня 2011 року,

У січні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 15 червня 2010 року відповідачка позичила у нього кошти у сумі 7 500 доларів США і зобов'язалася їх повернути у строк до 1 серпня 2010 року. Добровільно ОСОБА_4 борг не повертає, тому позивач просив стягнути з неї кошти у сумі 7 500 доларів США - борг за договором позики, що за курсом НБУ еквівалентно 59 625 грн. та 1 332 грн. 3% річних.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 травня 2011 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 борг у сумі 59 625 грн.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 19 жовтня 2011 року рішення районного суду скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Оскаржувані у справі судові рішення ухвалено з порушенням ст. ст. 213, 214 ЦПК України.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та стягнення на його користь з ОСОБА_4 боргу за розпискою від 15 червня 2010 року. Такого висновку суд дійшов з урахуванням положень ст. ст. 509, 526, 610 ЦК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що дійсно договір позики був укладений, проте не було факту передачі коштів від ОСОБА_4 до ОСОБА_3, як це передбачено нормами ЦК України (435-15) , а тому розписка є безгрошовою. Крім того, правовідносини, які виникли між колишнім подружжям є сімейними та регулюються нормами СК України (2947-14) .

Однак з такими висновками судів погодитися не можна.

Судами встановлено, що сторони між собою перебували у шлюбі з 22 червня 1986 року до 7 грудня 2010 року. 15 червня 2010 року ОСОБА_4 власноруч написала розписку, за умовами якої вона у строк до 1 серпня 2010 року зобов'язалася повернути ОСОБА_3 кошти у сумі 7 500 доларів США.

Згідно із чч. 3, 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

У той же час, ч. 2 ст. 1053 ЦК України передбачено, що заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу).

Ухвалюючи судові рішення, суди у порушення вимог ст. 213, 214 ЦК України не встановили, які правовідносини виникли між сторонами на час написання вищезазначеної розписки і чи були переведені ці правовідносини у позикові зобов'язання, у розумінні ч. 2 ст. 1053 ЦК України.

З урахуванням викладеного судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 травня 2011 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 19 жовтня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.