Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

Червинської М.Є., Гулька Б.І., Черненко В.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Харківської міської ради, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання права власності на самочинно побудовані нежитлові приміщення за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 13 січня 2011 року,

У липні 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суд з позовом до Харківської міської ради про визнання права власності на самочинно побудовані нежитлові приміщення першого поверху АДРЕСА_1 загальною площею 43,6 кв.м, основною площею 42,0 кв.м, допоміжною площею 1,6 кв.м з відокремленим входом.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що у листопаді 2007 року придбала за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1. Рішенням виконкому Харківської міської ради № 180 від 15 квітня 2009 року вищевказана квартира була переведена у нежитлове приміщення, а ОСОБА_4 був наданий дозвіл на реконструкцію нежитлового приміщення під офіс та магазин непродовольчих товарів. Зазначила, що роботи з реконструкції виконувались з дотриманням будівельних, санітарних та протипожежних норм і правил, про що свідчить висновок ТОВ фірми «Віст» про можливість подальшої експлуатації спірної будівлі та переведення у нежитловий фонд з реконструкцією під офіс, магазин продовольчих товарів з улаштуванням окремого входу. Крім того, здійснена реконструкція не порушує прав інших осіб, про що, свідчать відповідні заяви сусідів (ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 ОСОБА_11), які мешкають у цьому будинку у квартирах № № 24, 28, 49, 58, 60.

У зв'язку з цим, а також враховуючи, що на даний момент вона позбавлена можливості здати реконструйовані приміщення в експлуатацію та отримати на них правовстановлюючий документ, що порушує її право на реалізацію цього майна відповідно до ст. 319 ЦК України просила визнати за нею право власності на нежитлові приміщення першого поверху АДРЕСА_1.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 5 серпня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. За позивачем визнано право власності на зазначені приміщення.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 13 січня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність та обґрунтованість судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом установлено, що у вересні 2009 року позивач продала належні їй приміщення ОСОБА_12 Відповідний договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_13 за реєстровим № 981. Того ж року ОСОБА_12 подарував вищезазначені приміщення своїй дружині ОСОБА_6, про що свідчить договір дарування, посвідчений ОСОБА_13, приватним нотаріусом харківського міського нотаріального округу 28 вересня 2009 року за реєстровим № 993.

Відповідно до ст. 317 ЦК України тільки власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Вирішуючи спір, суд правильно виходив з відсутності підстав для висновку щодо порушення прав позивача.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом розглянуто справу у відсутності ОСОБА_4, яка не була належним чином повідомлена згідно вимог ст. ст. 74- 76 ЦПК України, не заслуговують на увагу, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань (ч. 2 ст. 337 ЦПК України).

Таким чином, доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 13 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.