розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю НВП «Балтика», приватного підприємця ОСОБА_6, публічного акціонерного товариства «Кредобанк» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 21 квітня 2011 року,

У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю НВП «Балтика» (далі - ТОВ НВП «Балтика»), приватного підприємця ОСОБА_6, публічного акціонерного товариства «Кредобанк» (далі - ПАТ «Кредобанк») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначала, що 24 серпня 2007 року ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Шевролле-Лачетті», який належав на праві власності ОСОБА_2, у порушення п.п. 1.3, 1.5, 2.3, «б», 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , виїхав на перехрестя вул. Адміральської м. Миколаїва, на червоний сигнал світлофору, що призвело до зіткнення з мікроавтобусом «Рено-Трафік» під керуванням власника автомобіля ОСОБА_4 У наслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) загинув пасажир автомобіля марки «Шевролле-Лачетті», її син ОСОБА_7.

У зв'язку зі смертю сина їй завдано матеріальної шкоди, яка складається з витрат на поховання, ритуальних послуг та переоформлення автомобіля і становить 6 296 грн. 89 коп. та витрат, понесених у зв'язку зі сплатою кредитної заборгованості в сумі 4 726 грн. 53 коп. Також загибеллю сина їй завдана значна моральна шкода, яку вона оцінює у 30 тис. грн..

рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 грудня 2010 року позов задоволено частково. Судом стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 3 021 грн. 36 коп. на відшкодування матеріальної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

рішенням апеляційного Миколаївської області від 21 квітня 2011 року зазначене рішення районного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасовано. В цій частині ухвалено нове рішення, яким на користь ОСОБА_9 стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 3 021 грн. 36 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 20 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 24 серпня 2007 року з вини ОСОБА_3, який керував автомобілем марки «Шевролле-Лачетті» сталося зіткнення з автомобілем марки «Рено-Трафік» під керуванням власника ОСОБА_4

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Шевролле-Лачетті» ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження та помер.

ОСОБА_3 користувався автомобілем марки «Шевролле-Лачетті» на підставі доручення власника автомобіля ОСОБА_2,

Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2009 року, який набрав законної сили, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України й призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 року, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки. Також задоволено цивільний позов ОСОБА_9 й стягнуто на її користь з ОСОБА_3 20 тис. грн.. на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Частиною 1 ст. 1190 ЦК України передбачено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивачки ОСОБА_9 3 021 грн. 36 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.

Однак рішення апеляційного суду в частині стягнення солідарно з відповідачів 20 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Ухвалюючи рішення в цій частині, поза увагою апеляційного суду залишилися вимоги ч 5 ст. 23 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю.

Зважаючи на викладене, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

За правилами ст. 11 ЦК України завдання моральної шкоди є підставою виникнення самостійних цивільних правовідносин.

ОСОБА_9 скористалася своїм правом на пред'явлення позову про відшкодування моральної шкоди у кримінальній справі. ЇЇ позов задоволено вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2009 року і на її користь стягнуто з ОСОБА_3 20 тис. грн.. на відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин, рішення апеляційного суду в частині відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст. 336, 341, 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

рішення апеляційного суду Миколаївської області від 21 квітня 2011 року в частині задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди відмовити.