розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до ОСОБА_4, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Девелопменська компанія - Центр комерційної нерухомості", про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 7 липня 2011 року,

У вересні 2009 року Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Девелопменська компанія - Центр комерційної нерухомості" (далі - ТОВ "ДК - Центр комерційної нерухомості"), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Конхесіменто" (далі - ТОВ "Конхесіменто"), про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначало, що 1 серпня 2008 року між позивачем, ОСОБА_4 та ТОВ "ДК - Центр комерційної нерухомості", правонаступником якого є ТОВ "Конхесіменто" укладено договір поруки, відповідно до умов якого відповідач поручився перед банком за виконання ТОВ "ДК - Центр комерційної нерухомості", правонаступником якого є ТОВ "Конхесіменто" зобов'язань за укладеним 1 серпня 2008 року кредитним договором із ПАТ "ВТБ Банк".

Посилаючись на те, що ТОВ "ДК - Центр комерційної нерухомості", правонаступником якого є ТОВ "Конхесіменто" своїх зобов'язань перед ПАТ "ВТБ Банк" щодо сплати кредиту та процентів за користування коштами згідно із умовами кредитного договору від 1 серпня 2008 року не виконує, просило суд стягнути з відповідача 4420356 грн. заборгованості за кредитом, 901676 грн. 62 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом, 3 % річних в розмірі 8924 грн. 96 коп. та 58314 грн. 95 коп. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 травня 2011 року у позові відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 7 липня 2011 року, рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "ВТБ Банк" 4420356 грн. заборгованості за кредитом, 814528 грн. 94 коп. заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, 58314 грн. 95 коп. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 78222 грн. 72 коп. інфляційних втрат, в решті позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в позові, місцевий суд виходив із того, що ПАТ "ВТБ Банк" не пропонував відповідачу укласти договір поруки та ОСОБА_4 таких пропозицій не приймав; істотні умови договору сторонами не обговорювалися та згоди щодо цих умов вони не досягли; ОСОБА_4 не підписував спірний договір поруки та дій, спрямованих на його укладення не вчиняв.

Скасовуючи рішення місцевого суду, та ухвалюючи нове про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що договір поруки в силу ст. 204 ЦК України вважається укладеним; ОСОБА_4 несе солідарну відповідальність за несвоєчасне виконання договору ТОВ "ДК - Центр комерційної нерухомості", правонаступником якого є ТОВ "Конхесіменто", а тому вимоги до нього пред'явлені правомірно; умовами кредитного договору передбачена відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді пені, тому положення ст. 625 ЦК України в даному випадку не застосовуються.

Проте повністю погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно із ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами; правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Частинами 2 та 3 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно із висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного Центру при ГУМВС України у Вінницькій області від 6 березня 2010 року в зв'язку з тим, що досліджуваний підпис, нанесений в рядку після слова "Поручитель", в заключній частині наданого на дослідження договору поруки від 1 серпня 2008 року, виконаний за допомогою рельєфного кліше (факсиміле), а тому питання, поставлені на вирішення експерта щодо підписання договору поруки та обставин виконання підпису у ньому по суті не вирішувалися.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_4 посилався на те, що договір поруки від 1 серпня 2008 року він не укладав та відповідно такий договір і не підписував.

Апеляційний суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, пояснень ОСОБА_4 у достатньому обсязі не перевірив і саме на підставі договору поруки від 1 серпня 2008 року поклав на відповідача обов'язок щодо сплати ТОВ "ДК - Центр комерційної нерухомості", правонаступником якого є ТОВ "Конхесіменто" заборгованості за кредитним договором, однак не встановив та не зазначив у рішенні чи підписаний договір поруки його стороною - ОСОБА_4, а відтак чи має він обов'язки поручителя ТОВ "ДК - Центр комерційної нерухомості", правонаступником якого є ТОВ "Конхесіменто" за кредитним договором.

З огляду на положення статті 207 ЦК України встановлення такого факту є необхідним для вирішення питання про дійсність договору поруки чи про його нікчемність, однак апеляційний суд не перевіряв обставин щодо вчинення підпису в договорі поруки та не з'ясовував наведених ОСОБА_4 обставин.

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що місцевий суд вийшов за межі позовних вимог і вирішував питання про існування чи не існування поруки, призначаючи відповідні експертизи з цього приводу, оскільки ОСОБА_4 не звертався з позовом про оспорення договору поруки, не можна визнати підставою для звільнення суду від обов'язку перевірки наведених відповідачем обставин, оскільки в разі підтвердження його доводів договір поруки є нікчемним, а визнання нікчемного правочину недійсним закон не вимагає.

Крім того, апеляційним судом не наведено доводів та не надано оцінки висновку експерта з приводу досліджуваного підпису та використання при вчиненні спірного правочину факсимільного відтворення підпису.

Таким чином, враховуючи, що апеляційний суд у порушення вимог статті 303 ЦПК України на вищезазначене уваги не звернув, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги та з'ясованих судом першої інстанції обставин справи, не дослідив докази і не дав їм оцінку, а тому передчасно прийшов до висновку про скасування рішення суду першої інстанції і часткове задоволення позову.

З огляду на викладене, ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції не можна визнати законним й обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ