Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мартинюка В.І.

суддів: Кадєтової О.В., Остапчука Д.О.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, поданим в інтересах ОСОБА_2, до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Печанівське" про визнання недійсним договору оренди землі за касаційною скаргою ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 21 жовтня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 26 січня 2012 року,

У липні 2011 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Печанівське" (далі - ТОВ "Печанівське") про визнання недійсним договору оренди землі.

Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від

21 жовтня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 26 січня 2012 року, в задоволені позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, представник ОСОБА_2, просить рішення Романівського районного суду Житомирської області від 21 жовтня

2011 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 26 січня

2012 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія

суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того що власність позивачки на спірну земельну ділянку засвідчена державним актом на право власності на земельну ділянку у якому відображено місце розташування земельної ділянки, її межі, розміри та кадастровий номер. До оспорюваного договору оренди було додано копію вказаного державного акта та викопіровку з проекта організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП ім. Лесі Українки, на якій відображено місце знаходження спірної земельної ділянки по відношенню до інших земель (а.с.24). Оскільки вказаний державний акт ніким не скасовано та сторонами не оспорюється, доводи апелянта щодо невизначення на місцевості меж земельної ділянки та неможливості ідентифікації об'єкта оренди, переданого сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю, є безпідставними.

Також суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що при укладенні між сторонами договору оренди землі, передбачені і погоджені сторонами усі істотні умови договору, визначені ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а відсутність кадастрового плану земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, в якості невід'ємної частини договору оренди, не є підставою для визнання договору недійсним, оскільки обмеження щодо цільового використання земельної ділянки оговорені в договорі оренди, а обтяження або земельні сервітути відсутні.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Романівського районного суду Житомирської області від 21 жовтня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 26 січня

2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.