розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Ізобільненської сільської ради м. Алушта Автономної Республіки Крим до ОСОБА_1 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, зобов'язання привести земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом зносу самочинно збудованого об'єкту, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Ізобільненської сільської ради м. Алушта Автономної Республіки Крим, виконавчого комітету Ізобільненської сільської ради м. Алушта Автономної Республіки Крим, третя особа - ОСОБА_2, про визнання права на приватизацію земельної ділянки, визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, спонукання до вчинення дій, за касаційними скаргами Ізобільненської сільської ради м. Алушта Автономної Республіки Крим, ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 травня 2009 року,

У грудні 2007 року Ізобільненська сільська рада м. Алушта Автономної Республіки Крим звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, зобов'язання привести земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом зносу самочинно збудованого об'єкту.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що за рішенням виконавчого комітету Ізобільненської сільської ради м. Алушта Автономної Республіки Крим № 113 від 27 вересня 1990 року відповідачу для будівництва та обслуговування жилого будинку була надана земельна площею 0, 06 га за адресою: АДРЕСА_1. На протязі сімнадцяти років ОСОБА_1 ніяких дій по оформленню земельної ділянки не вчиняв, ділянкою не цікавився та не використовував за призначенням, у зв'язку з чим рішенням виконавчого комітету Ізобільненської сільської ради м. Алушта Автономної Республіки Крим № 795 від 29 грудня 1997 року зазначена земельна ділянка була вилучена у ОСОБА_1 і 25 жовтня 2007 року сільською радою прийнято рішення про надання дозволу на складення проекту землеустрою по відводу спірної земельної ділянки ОСОБА_2

Заперечуючи проти позову, у січні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання права на приватизацію земельної ділянки, визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, спонукання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивував тим, що у 1990 році йому у встановленому законом порядку була надана спірна земельна ділянка й надано дозвіл для здійснення індивідуального будівництва жилого будинку за АДРЕСА_1. З 1994 року він прописаний за вказаною адресою, але у зв'язку з матеріальними труднощами будівництво жилого будинку розпочав лише у 2005 році. При зверненні у жовтні 2007 року до сільської ради із заявою про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки, дізнався, що за рішенням виконавчого комітету Ізобільненської сільської ради м. Алушта Автономної Республіки Крим № 795 від 29 грудня 1997 року у нього було вилучено спірну земельну ділянку, й за рішенням цього ж органу № 26/29 від 25 жовтня 2007 року надано дозвіл на складення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки ОСОБА_2

Посилаючись на незаконні дії сільської ради щодо вилучення у нього земельної ділянки та виділення її ОСОБА_2, ОСОБА_1 просив позов задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 листопада 2008 року, первісний позов задоволено. Постановлено зобов'язати ОСОБА_1 повернути Ізобільненській сільській раді м. Алушта Автономної Республіки Крим самовільно зайняту земельну ділянку площею 0, 0790 га по АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_1 привести зазначену земельну ділянку у придатний для використання стан, знести самочинно збудовані будівлі та господарські споруди. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 травня 2009 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Ізобільненської сільської ради м. Алушта Автономної Республіки Крим відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано незаконним і скасовано рішення виконавчого комітету Ізобільненської сільської ради м. Алушта Автономної Республіки Крим № 795 від 29 грудня 1997 року «Про вилучення земельних ділянок під будівництво індивідуальних житлових будинків у с. Ізобільне по вул. Виноградній» в частині вилучення земельної ділянки у ОСОБА_1; визнано незаконним та скасовано рішення 26-ої сесії 5-го скликання Ізобільненської сільської ради м. Алушта Автономної Республіки Крим № 26/69 від 25 жовтня 2007 року «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки ОСОБА_2»; зобов'язано Ізобільненську сільську раду м. Алушта Автономної Республіки Крим розглянути заяву представника ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_3 від 12 жовтня 2007 року з питання приватизації земельної ділянки площею 0, 063 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційних скаргах Ізобільненська сільська рада м. Алушта Автономної Республіки Крим, ОСОБА_2 просять рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 28 грудня 2011 року на підставі Закону України від 20 жовтня 2011 року № 3932-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України» (3932-17) справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом установлено, що наказом директора радгосп-заводу «Алушта» № 249 від 18 вересня 1990 року за ОСОБА_1. закріплена земельна ділянка площею 0, 063 га під індивідуальне будівництво.

Рішенням виконавчого комітету Ізобільненської сільської ради м. Алушта Автономної Республіки Крим № 113 від 27 вересня 1990 року у зв'язку з наданням нових земельних ділянок для індивідуального будівництва надано назву новим вулицям у с. Ізобільне, в західній частині села - вул. Горна, а в південній - вул. Виноградна. Дозволено індивідуальне будівництво жилих будинків згідно з наказом радгосп-заводу «Алушта» № 249 від 18 вересня 1990 року в с. Ізобільне, зокрема ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0, 063 га. Зазначеним рішенням зобов'язано ОСОБА_1 до отримання у архітектора м. Алушти будівельного паспорту і реєстрації його у виконавчому комітеті сільської ради не починати будівництво жилого будинку, а після закінчення будівництва пред'явити будинок і господарські споруди виконавчому комітету для прийняття в експлуатацію.

З 1994 року ОСОБА_1 прописаний за місцем знаходження земельною ділянки за адресою: АДРЕСА_1, а у 2005 році ОСОБА_1 розпочав будівництво жилого будинку на цій земельній ділянці.

Рішенням виконавчого комітету Ізобільненської сільської ради м. Алушта Автономної Республіки Крим № 795 від 29 грудня 1997 року на підставі ст. 27 ЗК України (у редакції 1990 року) у зв'язку з невикористанням за цільовим призначенням більш ніж три роки у ОСОБА_1 була вилучена земельна ділянка, надана йому для індивідуального будівництва жилого будинку.

Згідно п. 5 ч. 1. ч. 6 ст. 27 ЗК України (у редакції 1990 року), яка була чинною на час прийняття виконавчим комітетом оскаржуваного рішення № 795 від 29 грудня 1997 року, - право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі нераціонального використання земельної ділянки. Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 5-9 частини першої цієї статті, в разі незгоди землекористувача провадиться у судовому порядку.

За правилами ч.ч.2, 3 ст 3 ЗК України (у редакції 1990 року) розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Таким чином, Рада або її виконавчий орган у разі надання йому таких повноважень вправі за своїм рішенням припинити право користування землею на підставі м. 5 ч. 1 ст 27 ЗК України (у редакції 1990 року) у разі згоди землекористувача, а в разі незгоди землекористувача щодо припинення його права користування землею спір вирішується у судовому порядку.

Установивши, що ОСОБА_1 згоди на вилучення у нього спірної земельної ділянки не давав, сільська рада з відповідним позовом про вилучення такої земельної ділянки до суду не зверталася, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що спірна земельна ділянка була вилучена у ОСОБА_1 з порушенням вимог чинного на той час земельного законодавства, що потягло за собою прийняття незаконних рішень про виділення цієї земельної ділянки іншим особам, й що призвело до порушення законних прав і інтересів ОСОБА_1, а відтак його позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При встановленні зазначених фактів апеляційним судом не було порушено норм цивільного процесуального закону, зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані

Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційних скарг також не дають підстав для висновку, що апеляційним судом про розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.