розглянувши у судовому засіданні справу за позовом позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_2 про стягнення аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 14 квітня 2010 року,

У серпні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_3 з червня 1989 року по липень 2003 року. Від шлюбу вони мають повнолітнього сина ОСОБА_2, який навчається на денному відділенні Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва. Її заробітна плата є недостатньою для утримання сина, відповідач має постійну роботу, проте матеріальної допомоги не надає, а тому просила стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 аліменти на період навчання у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 5 серпня 2008 року.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 8 лютого 2010 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_2 на час навчання у розмірі ј частини від усіх видів заробітку (доходів) щомісяця, починаючи з 5 серпня 2008 року до закінчення навчання ОСОБА_2, але не більш ніж до досягнення ОСОБА_2 двадцяти трьох років. Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 14 квітня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовну заяву залишено без розгляду.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду України від 25 листопада 2011 року на підставі п. 2 розд. XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (2453-17) , який відповідно до Закону України від 20 жовтня № 3932-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України» (3932-17) набрав чинності 13 листопада 2011 року, справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувана судова ухвала зазначеним вимогам закону не відповідає.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що ОСОБА_2 продовжує навчання на денному відділенні і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, а відповідач може надавати допомогу своєму сину.

Апеляційний суд, залишаючи позов без розгляду, виходив із того, що на момент подачі позовної заяви ОСОБА_2 вже досяг повноліття і тому мав сам звертатися до суду з позовом про стягнення аліментів або надати ОСОБА_1 довіреність на представництво його інтересів у суді.

Проте колегія суддів з такими висновками апеляційного суду погодитись не може.

Судами установлено, що відповідно до свідоцтва про народження батьками ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, є позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 (а.с. 3).

З наказу № 612-уч від 25 липня 2008 року ОСОБА_2 зарахований на перший курс Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва (а.с. 5).

Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітню дитину в твердій грошовій сумі та (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

У зазначеній нормі права законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.

У зв'язку з наведеним, ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм матеріального права, а саме статей 199, 200 СК України, а тому підлягає скасуванню з передачею на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ