розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2, приватного підприємства "Соціокультурний центр Сезам" про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_3, в інтересах ОСОБА_2, на рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 4 жовтня 2010 року та рішення апеляційного суду Луганської області від 8 лютого 2011 року,

У березні 2008 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 25 листопада 2005 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно з яким остання отримала кредитні кошти в загальній сумі 40 тис. доларів США під 13 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту – 24 листопада 2025 року. Від своїх зобов’язань по поверненню коштів ОСОБА_2 ухиляється, внаслідок чого з урахуванням уточнених вимог станом на 10 січня 2009 року утворилась заборгованість. Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за користування кредитом у розмірі 55 795,46 доларів США.

Ухвалою Артемівського районного суду м. Луганська від 17 вересня 2009 року за клопотанням відповідача до участі у справі у якості співвідповідача було залучено приватне підприємство "Соціокультурний центр Сезам", проте вимог до цього підприємства позивач не заявив.

Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 4 жовтня 2010 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість у сумі 55 795,46 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України становить 429 625 грн. 4 коп. У позові до приватного підприємства "Соціокультурний центр "Сезам" відмовлено. Розподілено судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 8 лютого 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано, у справі ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ПП "Соціокультурний центр Сезам" 39 204,83 долара США на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" решту заборгованості за кредитним договором станом на 10 січня 2009 року в сумі 16 590,63 доларів США.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, в інтересах ОСОБА_2, просить скасувати судові рішення в частині задоволення позову до ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, а по справі ухвалити нове рішення, яким всю суму заборгованості за кредитом стягнути з ПП "Соціокультурний центр Сезам".

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення місцевого та задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач ПП "Соціокультурний центр "Сезам" зобов’язаний у разі розірвання інвестиційного договору повернути проінвестовані кошти, які за своїм розміром фактично дорівнюють сумі отриманого відповідачем ОСОБА_2 кредиту.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 25 листопада 2005 року між АППБ "Аваль" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за яким вона отримала кредит у розмірі 40 тис. доларів США строком до 24 листопада 2025 року зі сплатою за користування кредитом в розмірі 13 % річних.

16 вересня 2005 року між ПП "Соціокультурний центр Сезам" та АППБ "Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", було укладено договір про співробітництво в рамках програми "Житло в кредит", предметом якого є встановлення умов співробітництва сторін з метою залучення коштів для будівництва житла за рахунок та на користь інвесторів – фізичних осіб. Із змісту зазначеного договору вбачається, що кредитні кошти фізичним особам надаються банківською установою лише після укладення ними з ПП "Соціокультурний центр "Сезам" інвестиційного договору та оформлення інвестором договору застави майнових прав на інвестиційний договір на користь АППБ "Аваль".

15 листопада 2005 року між ПП "Соціокультурний центр "Сезам" та ОСОБА_2 було укладено інвестиційний договір.

У випадку дострокового розірвання Інвестиційного договору, що додатково закріплено додатковою трехстороньою угодою між банком, ПП "Соціокультурний центр "Сезам" та ОСОБА_2 від 25 листопада 2005 року до інвестиційного договору від 16 листопада 2005 року, у п.1.3. зазначено, що в разі дострокового розірвання Інвестиційного договору з будь яких причин ПП "Соціокультурний центр "Сезам" протягом двох банківських днів після розірвання Інвестиційного договору перераховує всі проінвестовані інвестором кошти в погашення заборгованості інвестора по кредитному договору від 25 листопада 2005 року на вказаний банком рахунок. Подальші розрахунки здійснюються між банком та Інвестором.

Угодою про розірвання інвестиційного договору (а.с. 121) було розірвано інвестиційний договір між ОСОБА_2 та ПП "Соціокультурний центр "Сезам" про що повідомлено позивача (а.с 122).

Відповідно до ч. 1 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов’язання сторін змінюються відповідно до змінених умов, щодо предмета, місця виконання тощо.

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняються в такій саме формі, що й договір й змінюються або розриваються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначене вище апеляційний суд у порушення вимог ст. 214, 316 ЦПК України не врахував, та не з’ясував чи при таких обставинах не відбулась зміна боржника відповідно до ст. 520 ЦК України, яка передбачає заміну боржника у зобов’язані. Тому суду слід було дати оцінку тому факту, що відповідальність за невиконання зобов’язання по кредитному договору від 25 листопада 2005 року покладається на ПП "Соціокультурний центр "Сезам", а ОСОБА_2 звільняється від цієї відповідальності, оскільки вона після розірвання інвестиційного договору не є стороною у зобов’язані за кредитним договором.

За таких обставин, коли апеляційний суд не встановив фактичних обставин справи, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа – передачі до апеляційного суду на новий розгляд.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 8 лютого 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.