Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Амеліна В.І., Олійник А.С.,

Дербенцевої Т.П., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Державного комітету рибного господарства України про визнання недійсним наказу і поновлення на роботі, за касаційною скаргою державного підприємства "Морська адміністрація Керченського морського рибного порту" (далі – ДП "Морська адміністрація Керченського морського рибного порту") на рішення Дніпровського районного суду Херсону від 16 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 20 липня 2011 року,

У жовтні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що наказом голови державного комітету рибного господарства України № 411-к від 17 вересня 2010 року він був призначений на посаду виконуючого обов’язки капітана Керченського морського рибного порту – керівника ДП "Морська адміністрація Керченського морського рибного порту", в результаті чого між сторонами було укладено контракт. Наказом голови Державного комітету рибного господарства України № 446-к від 7 жовтня 2010 року позивача звільнено із займаної посади на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, тобто у зв’язку з виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації. Своє звільнення з роботи позивач вважає незаконним, оскільки воно проведене за відсутності фактичних даних про те, що внаслідок недостатньої кваліфікації він не може виконувати покладених на нього трудових обов’язків, а звільнення не допускається лише з мотивів відсутності спеціальної освіти. Крім того, на час звільнення позивач був кандидатом в депутати в багатомандатному виборчому окрузі з виборів депутатів Комсомольської районної у м. Херсоні ради, а тому відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради АР Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" він не міг бути звільнений із займаної посади. У зв’язку із зазначеними обставинами позивач просив суд визнати незаконним наказ голови державного комітету рибного господарства України № 446-к від 7 жовтня 2010 року в частині звільнення його з посади керівника ДП "Морська адміністрація Керченського морського рибного порту" та поновити його на зазначеній посаді.

Рішенням Дніпровського районного суду Херсону від 16 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 20 липня 2011 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ДП "Морська адміністрація Керченського морського рибного порту" порушує питання про скасування ухвалених судових рішень першої й апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, висновок якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що при звільненні позивача із займаної посади відповідачем було порушено вимоги ч. 3 ст. 55 Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", оскільки на час звільнення позивач був зареєстрований кандидатом в депутати багатомандатного виборчого округу з виборів депутатів Комсомольської районної у м. Херсоні ради.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, між іншим, виходив з того, що при прийнятті ОСОБА_3 на роботу Державному комітету рибного господарства України вже тоді було відомо про відсутність у нього диплому капітана дальнього плавання та необхідного стажу на цій роботі. Також у порушення вимог законодавства про працю, позивача було звільнено в період його тимчасової непрацездатності. Крім того, суд апеляційної інстанції відхилив посилання апелянта – ДП "Морська адміністрація Керченського морського рибного порту" на ту обставину, що це підприємство не було залучено до участі у справі, а рішенням суду першої інстанції порушено його права, з тих підстав, що це рішення не впливає на права останнього.

Проте з такими висновками судів у повній мірі погодитися не можна з огляду на наступне.

Судами встановлено, що наказом голови Державного комітету рибного господарства України № 411-к від 17 вересня 2010 року ОСОБА_3 призначено на посаду виконуючого обов’язки капітана Керченського морського рибного порту – керівника ДП "Морська адміністрація Керченського морського рибного порту", в результаті чого між сторонами було укладено контракт.

Наказом голови Державного комітету рибного господарства України № 446-к від 7 жовтня 2010 року ОСОБА_3 звільнено із займаної посади на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, тобто у зв’язку з виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації.

Вирішуючи питання про поновлення позивача на посаді виконуючого обов’язки капітана Керченського морського рибного порту – керівника державного підприємства "Морська адміністрація Керченського морського рибного порту", суд не надав правової оцінки та не встановив обставини щодо укладення трудового контракт з позивачем, на який він посилається у своїй позовній заяві та не встановив фактичні обставини справи: чи був позивач призначений наказом від 17 вересня 2010 року № 411-к (а.с.7) на посаду капітана порту як виконуючи обов’язки, тобто тимчасово, чи призначений на посаду керівника державного підприємства "Морська адміністрація Керченського морського рибного порту" згідно змін, внесених до статуту 17.09.2010 року (а.с.8) у відповідності до контракту без номера та дати, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.20-26), чи був укладений з позивачем цей контракт. Крім того, суд не встановив яка була посада керівника вказаного державного підприємства: капітан порту, чи начальник адміністрації станом на 17 вересня 2010 року згідно статуту державного підприємства "Морська адміністрація Керченського морського рибного порту".

Судом не встановлені факти, на які позивач посилався у своїй позовній заяві, а також його представник у поясненнях в судовому засіданні (а.с.75) про те, що на момент звернення позивача до суду посада керівника ДП "Морська адміністрація Керченського морського рибного порту" та посада капітана порту – розділені у відповідності до внесених змін до статуту, і позивач обіймав посаду лише керівника державного підприємства, яка не має кваліфікаційних вимог, і саме на цій посаді просив його поновити згідно змісту позову, а не на посаді виконуючого обов’язки капітана порту, на якій він був поновлений рішенням суду, при тому, що в матеріалах справи відсутня заява позивача про зміну чи уточнення позовних вимог.

Крім того, суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов’язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд не позбавлений можливості в порядку ст. 33 ЦПК України, тобто за клопотанням позивача, замінити первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред’явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Поновлюючи ОСОБА_3 на посаді виконуючого обов’язки капітана Керченського морського рибного порту – керівника ДП "Морська адміністрація Керченського морського рибного порту", суд першої інстанції, у порушення вищевказаних норм процесуального права, не вирішував питання щодо належності відповідача -- Державного комітету рибного господарства України та залучення до участі у справі правонаступника – Державного агентства рибного господарства України, а також про залучення до участі у справі ДП "Морська адміністрація Керченського морського рибного порту".

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, не звернув уваги на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 3 ст. 338 ЦПК України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи, що судами не дотримані всі вимоги процесуального закону, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалені в справі судові рішення першої й апеляційної інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ДП "Морська адміністрація Керченського морського рибного порту" задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду Херсону від 16 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 20 липня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.