розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Імексбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в особі представника – ОСОБА_3 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 24 березня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 16 червня 2011 року,

У жовтні 2010 року публічне акціонерне товариство "Імексбанк" звернулося до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 12 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 266, згідно умов якого відповідачці передавалися в тимчасове користування сума грошових коштів на умовах повернення у розмірі 39600 доларів США з кінцевим строком повернення не пізніше 10 жовтня 2010 року і сплатою 18 % річних за користування грошовими коштами. Також 12 жовтня 2007 року між позивачем і обома відповідачами був підписаний і узгоджені всі умови договору поруки, згідно умов, якого у випадку порушення позичальником зобов’язання щодо повернення грошових коштів відповідач ОСОБА_2 несе відповідальність за невиконання всіх зобов’язань боржника ОСОБА_1

Станом на 18 серпня 2010 року заборгованість за договором складає 38 576 доларів США, що згідно курсу Національного банку України еквівалентно 304 367 грн. 72 коп.

Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 24 березня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 16 червня 2011 року, позов задоволено. Постановлено стягнути у солідарному порядку з відповідачів на користь позивача заборгованість за договором кредиту № 266 від 12.10.2007 року в розмірі 304367 гривень 72 коп. Вирішено питання щодо судових витрат.

У касаційних скаргах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просять скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, а по справі ухвалити нове рішення.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, з чим погодився й апеляційний суд, що позивачем додержані усі вимоги кредитного договору, а відповідачі свої зобов’язання за кредитним договором та договором поруки не виконали, у зв’язку з чим заборгованість підлягає солідарному стягненню з відповідачів.

Проте, з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки суди дійшли їх без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін у даних правовідносинах з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами встановлено, що 12 жовтня 2007 року між ПАТ "Імексбанк" і відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 266, згідно умов якого позичальнику у тимчасове користування передалися грошові кошти в розмірі 39600 доларів США, з кінцевим строком повернення не пізніше 10 жовтня 2010 року зі сплатою 14 % річних за користування кредитними коштами.

Також 12 жовтня 2007 року між сторонами по справі був укладений договір поруки, згідно умов якого поручитель ОСОБА_2 приймає на себе зобов’язання щодо відповідальності за належне виконання з боку позичальника ОСОБА_1, які випливають з договору кредиту № 266 від 12 жовтня 2007 року.

28 січня 2008 року та 28 травня 2008 року між ПАТ "Імексбанк" і відповідачем ОСОБА_1 були укладені додаткові угоди № 1 та № 2 відповідно щодо зміни розміру відсотків з 14 % до 16 % та 18 % відповідно.

Станом на 18 серпня 2010 року за позичальником ОСОБА_1 утворилася заборгованість за вказаним договором кредиту.

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

При цьому обсяг зобов’язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов’язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Про те, якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені та з обставин справи не вбачається інформованість поручителя про збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Із матеріалів справи вбачається, що на час підписання ОСОБА_2 договору поруки між позивачем та відповідачем ОСОБА_1, був укладений лише один кредитний договір № 266 від 12 жовтня 2007 року.

Тому, укладаючи договір поруки, ОСОБА_2 брав на себе зобов'язання саме за цим кредитним договором. А тому він не може нести солідарної відповідальності з відповідачем ОСОБА_1 за її зобов'язаннями по додаткових угодах № 1 та № 2 щодо зміни розміру відсотків з 14 % до 16 % та 18 % відповідно, які були укладені 28 січня 2008 року та 28 травня 2008 року між ПАТ "Імексбанк" і відповідачем ОСОБА_1, оскільки порукою має забезпечуватися реальне зобов'язання, а не те, що має відбутися в майбутньому.

Колегія суддів вважає, що судові рішення підлягають скасуванню у повному обсязі, в тому числі і щодо позичальника ОСОБА_1, оскільки позовні вимоги банку заявлені про солідарне стягнення кредитної заборгованості, що є правом кредитора (ч. 1 ст. 543 ЦПК України).

Крім того, стягуючи кредитну заборгованість як із поручителя, так із позичальника ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд, не навели відповідних розрахунків, це має значення для правильного визначення справи, оскільки згідно із додатковими угодами до кредитного договору розмір процентів з певних дій збільшувався до 16 %, потім до 18 %.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, ч. 2 ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в особі представника – ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 24 березня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 16 червня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.