розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Морська адміністрація Керченського морського рибного порту" на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 24 травня 2011 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 27 липня 2011 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства "Морська адміністрація Керченського морського рибного порту", третя особа – Державний комітет рибного господарства України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

У квітні 2004 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ДП "Морська адміністрація Керченського морського рибного порту" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Зазначав, що рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 16 грудня 2010 року наказ про його звільнення визнано незаконним, поновлено його на роботі на попередній посаді.

Посилаючись на те, що з вини відповідача вказане рішення суду про поновлення його на роботі не виконано, просив стягнути з ДП "Морська адміністрація Керченського морського рибного порту" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 жовтня 2010 року по 22 березня 2011 рік у розмірі 65 290 грн. 59 коп.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 24 травня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з ДП "Морська адміністрація Керченського морського рибного порту" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 07 жовтня 2010 року по 22 березня 2011 рік у розмірі 65 290 грн. 59 коп.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 27 липня 2011 року рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 24 травня 2011 року в частині розміру стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінено з 65 290 грн. 59 коп. на 33 025 грн. 59 коп.

У касаційній скарзі ДП "Морська адміністрація Керченського морського рибного порту" в особі свого представника ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позові відмовити.

Зазначає, що суди, задовольняючи позов та стягуючи на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу, не звернули увагу, що ДП "Морська адміністрація Керченського морського рибного порту" є неналежним відповідачем у справі, а позивачем пропущено тримісячний строк позовної давності вирішення трудового спору.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 16 грудня 2010 року в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі не виконане, то із ДП "Морська адміністрація Керченського морського рибного порту" на його користь на підставі ст. 236 КЗпП України слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 жовтня 2010 року по 22 березня 2011 рік.

Змінюючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд виходив з того, що при призначені працівника виконуючим обов’язки по вакантній посаді оплата праці проводиться по посаді попередника.

Такі висновки суду відповідають встановленим фактам та ґрунтуються на законі.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 16 грудня 2010 року наказ про звільнення ОСОБА_3 визнано незаконним, поновлено його на роботі на посаді виконуючого обов’язки капітана Керченського морського порту – керівника ДП "Морська адміністрація Керченського морського рибного порту". Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

На час звернення ОСОБА_3 до суду рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 16 грудня 2010 року не виконано. Позивач до виконання своїх попередніх трудових обов’язків фактично не допущений наказ про його поновлення на роботі ДП "Морська адміністрація Керченського морського рибного порту" не видавався.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України в разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Суд першої інстанції правильно визначив, що позивачем строки звернення до суду, встановлені ст. 233 КЗпП України, не порушені.

Так, ст. 233 КЗпП України визначає строк, протягом якого особа може звернутися до суду для вирішення трудового спору, однак між ОСОБА_3 та ДП "Морська адміністрація Керченського морського рибного порту" виникли правовідносини з приводу невиконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Чинне трудове законодавство передбачає покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності за затримку виконання такого рішення суду у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та така відповідальність покладається на власника або уповноважений ним орган за наявності їхньої вини без обмеження передбаченим ст. 233 КЗпП України строком.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги про неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права безпідставні.

У відповідності до ст. 337 ЦПК України, розглянувши касаційну скаргу на рішення суду, суд касаційної інстанції відхиляє скаргу і залишає рішення апеляційного суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення касаційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст.ст. 335, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Державного підприємства "Морська адміністрація Керченського морського рибного порту" відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 24 травня 2011 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 27 липня 2011 року залишити без змін.