розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", ОСОБА_3, треті особи: служба у справах дітей Чернівецької міської ради, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання договору іпотеки недійсним за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 23 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від

16 березня 2011 року,

У червні 2010 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі – ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ КБ "ПриватБанк" зазначало, що відповідно до укладеної кредитної угоди № Е/V072016 від 16 листопада

2007 року, договору про видачу траншу № Е/V072016 від 19 листопада

2007 року та договору про видачу траншу № Е/V072016/1 від 14 березня

2008 року ВАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", надало, а відповідач ОСОБА_3 20 листопада 2007 року отримав кредит по першому траншу в розмірі 100 тис. доларів США, по другому траншу – у розмірі 50 тис. доларів США зі сплатою 15 % на рік за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 14 листопада 2017 року.

На забезпечення виконання зобов’язань за кредитною угодою між банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № Е/V072016 згідно з яким ОСОБА_3 надав в іпотеку належний йому на праві власності будинок загальною площею 345,00 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що відповідачем зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконується, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило в рахунок погашення заборгованості за кредитною угодою в сумі

154 679 доларів 63 центи США, що за курсом Національного Банку України на день звернення до суду становило 1 225 851 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки – будинок загальною площею 345,00 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1

Виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4 та неповнолітніх: ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7, які зареєстровані та проживають у вказаному вище будинку, та зняти їх з реєстраційного обліку за зазначеною адресою.

ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_3, треті особи: служба у справах дітей Чернівецької міської ради, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання договору іпотеки недійсним.

В обґрунтування позову зазначала, що 16 листопада 2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено кредитну угоду

№ Е/V072016, у подальшому 19 листопада 2007 року та 14 березня 2008 року між ними укладено договори про видачу траншу № Е/V072016 та № Е/V072016/1, відповідно до яких банком було надано відповідачеві

ОСОБА_3 кошти в сумі 150 тис. доларів США строком до 14 листопада 2017 року. З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитними

договорами між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено

договір іпотеки, предметом якого став житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що на час укладення договору іпотеки вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3, який на час звернення до суду не розірвано, вказуючи, що будинок, що є предметом іпотеки, набутий під час шлюбу та є спільною сумісною власністю, зазначаючи, що з моменту реєстрації будинку за ОСОБА_3 вона та їхня з відповідачем неповнолітні діти набули права користування зазначеним вище нерухомим майном, керуючись нормами Цивільного кодексу України (435-15) (далі – ЦК України (435-15) ), сімейного кодексу України (2947-14) (далі – СК України), Закону України "Про охорону дитинства" (2402-14) та положеннями міжнародних нормативно-правових актів, ратифікованих Україною, ОСОБА_4 просила її позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 23 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 16 березня 2011 року, у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7 задоволено. Визнано недійсним іпотечний договір від 16 листопада 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "ПриватБанк". Зобов’язано приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 скасувати реєстраційний запис від 16 листопада 2007 року щодо реєстрації в Державному реєстрі іпотек, іпотеку житлового АДРЕСА_1 та скасувати реєстраційний запис від

16 листопада 2007 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо заборони відчуження зазначеного будинку.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 23 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 16 березня 2011 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову

ОСОБА_4 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_3,

ОСОБА_7 відмовити

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі

вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і

заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитною угодою, виселення й зняття з реєстраційного обліку відповідачів та задовольняючи зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним іпотечного договору, зобов’язання приватного нотаріуса скасувати реєстраційний запис в Державному реєстрі іпотек щодо реєстрації іпотеки спірного житлового будинку, скасувати реєстраційний запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що під час укладення між ВАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 договору іпотеки № Е/V072016 від 16 листопада 2007 року було порушено права неповнолітніх:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, які мали право користування житловим будинком, що є предметом іпотеки, оскільки такий договір був укладений та нотаріально посвідчений без попередньої згоди органу опіки і піклування.

Однак з такими висновками суду погодитись не можна.

Судом встановлено, що відповідно до укладеної 16 листопада

2007 року між ВАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_3 кредитної угоди

№ Е/V072016, укладеного 19 листопада 2007 року договору про видачу траншу № Е/V072016 та укладеного 14 березня 2008 року договору про видачу траншу № Е/V072016/1 ОСОБА_3 20 листопада 2007 року отримав кредит по першому траншу в розмірі 100 тис. доларів США, по другому траншу – у розмірі 50 тис. доларів США зі сплатою 15 % на рік за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 14 листопада 2017 року.

На забезпечення виконання зобов’язань за кредитною угодою між банком та ОСОБА_3 16 листопада 2007 року було укладено договір іпотеки № Е/V072016, згідно з яким ОСОБА_3 надав в іпотеку належний йому на праві власності будинок загальною площею 345,00 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, права власності на який ОСОБА_3 набув згідно з рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 28 вересня 2007 року.

Іпотечний договір був нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 1785 приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 У зв’язку з посвідченням цього

договору нотаріусом була також накладена заборона відчуження, яка зареєстрована в реєстрі за № 249.

Також, на забезпечення виконання зобов’язань за кредитною угодою

№ Е/V072016 між ВАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 16 листопада

2007 року було укладено договір поруки № Е/V072016.

З 26 травня 1996 року ОСОБА_3 перебуває в зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_4 Від шлюбу мають трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.

На час укладення договору іпотеки № Е/V072016 від 16 листопада

2007 року дружина та неповнолітні діти ОСОБА_3 проживали в АДРЕСА_1, який став предметом іпотеки.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для укладення кредитної угоди надавались до банку, а для укладення договору іпотеки – нотаріусу, ксерокопії їхніх паспортів, на сторінках № 9 ( особливі відмиті) яких зазначені прізвища, імена, по батькові трьох неповнолітніх дітей, місцем проживання яких відповідно до ст. 29 ЦК України є місце проживання їхніх батьків.

Згідно з довідкою № 388 від 16 листопада 2007 року комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 12, наданою для отримання кредиту та його оформлення, виданою ОСОБА_3, останній прописаний та постійно проживає в АДРЕСА_1

У графі "склад сім’ї" було зазначено один. Відомості щодо проживання в указаному вище будинку дружини та неповнолітніх дітей відсутні.

Відповідно до довідки комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 12 від 17 травня 2010 року, наданої ОСОБА_3, у графі "склад сім’ї" зазначено дружину, ОСОБА_4, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, з 18 грудня

2007 року, та трьох неповнолітніх дітей, які зареєстровані за цією з адресою із поміткою щодо дати реєстрації "постійно".

ОСОБА_3 умови кредитної угоди від 16 листопада 2007 року та договорів про видачу траншу від 19 листопада 2007 року й від 14 березня 2008 року не виконувались належним чином, у зв’язку з чим у нього утворилась заборгованість перед банком.

ПАТ КБ "ПриватБанк" зверталося до ОСОБА_3, як до боржника, та до ОСОБА_4, як до поручителя, з претензійними листами від 5 березня 2010 року № 3870 та від 7 червня 20110 року № 4245, в яких зазначало про необхідність сплатити заборгованість за кредитною угодою й договорами траншу та попередило про можливість, у разі несплати заборгованості в добровільному порядку, вчинення виконавчого напису на договорі іпотеки та

звернення за захистом своїх інтересів до суду для примусового стягнення суми заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 589 ЦК України та ст. 20 Закону України "Про заставу" в разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержавтель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також вимог, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до вимог ст. 40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Частиною 3 ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що батьки та особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовитися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов’язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання.

Згідно з ч. 6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 18 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що діти – члени сім’ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов’язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям (ч. 4 цієї статті).

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки на тій підставі, що на укладення такого договору не було отримано згоди органу опіки та піклування, суд не звернув уваги на те, що неповнолітні діти ОСОБА_3 й ОСОБА_4, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_7, не мали майнових прав щодо іпотечного майна – будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, до того ж на час укладення договору іпотеки останні не були зареєстровані в квартирі, відтак для укладення такого договору дозвіл органу опіки та піклування законом не вимагається.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог банку про виселення, суд першої інстанції, із посиланням на норми ст. 40 Закону України "Про іпотеку", зазначав, що банком недотримано вимоги закону щодо надіслання відповідачам письмової вимоги про добровільне виселення із житлового

приміщення, переданого в іпотеку, протягом одного місяця, при цьому залишивши поза увагою те, що зазначена процедура передбачена лише у разі прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові ПАТ КБ "ПриватБанк" та задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд у порушення вимог ст. 214, 215 ЦПК України не встановив усі обстави, що мають значення для вирішення справи: не з’ясував, чи мали неповнолітні: ОСОБА_5, ОСОБА_3 та

ОСОБА_7, право власності або право користування спірним будинком на час укладення договору іпотеки; не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам: зокрема, не дослідив довідки комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 12, видані

ОСОБА_3 16 листопада 2007 року та 17 травня 2010 року; не визначився з характером спірних правовідносин та не застосував норму закону, яка підлягала застосуванню.

Також суд залишив поза увагою те, що на укладення договору іпотеки була отримана письмова згода позивачки за зустрічним позовом.

Обґрунтовуючи рішення, суд першої інстанції посилався на те, що на ст. 9 паспортів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, копії яких надавались банку та нотаріусу, було вказано, що останні мають трьох неповнолітніх дітей, при цьому суд не з’ясував, коли ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали паспорти, копії яких долучено до зустрічної позовної заяви, зокрема, з копії паспорта ОСОБА_3 (ст.. 2) вбачається, що паспорт видано йому 6 березня 2009 року, тобто після оформлення кредитної угоди та договору іпотеки.

Перевіряючи в апеляційному порядку законність і обґрунтованість рішення, ухваленого судом першої інстанції, апеляційний суд помилки суду не виправив і залишив рішення без змін.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 16 березня 2011 року скасувати.

Справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", ОСОБА_3, треті особи: служба у справах дітей Чернівецької міської ради, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання договору іпотеки недійсним передати на новий розгляд до суду першої інстанції.