розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Імексбанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про розірвання кредитного договору та звернення стягнення на заставлене майно за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Імексбанк" на рішення апеляційного суду Херсонської області від 20 квітня 2011 року

У липні 2010 року ПАТ "Імексбанк" звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про розірвання кредитного договору та звернення стягнення на заставлене майно.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 29 квітня 2008 року між ним та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, а 24 жовтня 2008 року додаткову угоду до цього договору.

В забезпечення виконання кредитного договору того ж дня між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір застави, предметом якого стали належні ОСОБА_3 три пасажирські автобуси марки "Богдан", а між Банком та ОСОБА_4 договір застави, предметом якого став належний ОСОБА_4 автомобіль марки "TOYOTA".

Оскільки ОСОБА_3 неналежно виконує умови кредитного договору, у зв’язку з чим, виникла заборгованість, Банк просив суд розірвати кредитний договір, а в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет застави шляхом проведення прилюдних торгів із зазначенням початкової вартості трьох пасажирських автобусів – 537 900 грн., а автомобіля марки "TOYOTA" 190 000 грн.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 25 січня 2011 року позовні вимоги ПАТ "Імексбанк" задоволено. Розірвано договір кредиту № 35/2008 від 29 квітня 2008 року, укладений між АКБ "Імексбанк" та ОСОБА_3 Звернуто стягнення на заставлене майно – пасажирський автобус марки "Богдан", модель А-09202, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, об’єм двигуна 4570, колір жовтий, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, який належить на праві власності ОСОБА_3, пасажирський автобус марки "Богдан", модель А-09202, номер шасі (кузова, рами)НОМЕР_4, об’єм двигуна 4570, колір жовтий, реєстраційний номер НОМЕР_5, 2008 року випуску, який належить ОСОБА_3, пасажирський автобус марки "Богдан", модель А-09202, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6, об’єм двигуна 4570, колір жовтий, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, який належить ОСОБА_3, автомобіль марки "TOYOTA", модель PRADO універсал, реєстраційний номер НОМЕР_7, 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_8, тип ТЗ легковий, що належить ОСОБА_4 для задоволення за кредитним договором, а саме 473 547 грн. 08 коп.

Звернення стягнення провести шляхом надання ПАТ "Імексбанк" права продати предмет застави, а саме: пасажирський автобус марки "Богдан", модель А-09202, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, об’єм двигуна 4570, колір жовтий, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, який належить на праві власності ОСОБА_3, пасажирський автобус марки "Богдан", модель А-09202, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, об’єм двигуна 4570, колір жовтий, реєстраційний номер НОМЕР_5, 2008 року випуску, який належить ОСОБА_3, пасажирський автобус марки "Богдан", модель А-09202, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6, об’єм двигуна 4570, колір жовтий, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, який належить ОСОБА_3, автомобіль марки "TOYOTA", модель PRADO універсал, реєстраційний номер НОМЕР_7, 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_8, тип ТЗ легковий, що належить ОСОБА_4, будь-якій третій особі покупцю.

Стягнуто з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно судовий збір в сумі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 20 квітня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ "Імексбанк" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Імексбанк" просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права при його ухваленні, рішення суду першої інстанції змінити, шляхом виключення четвертого абзацу резолютивної частини рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Пунктом 3 ст. 213 ЦПК України передбачено, що суд має повно та всебічно з’ясувати обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги Банку, виходив із того, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_3 взятих на себе кредитних зобов’язань такий договір за вимогою Банку може бути розірвано і Банк набуває права на звернення стягнення на предмет застави.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції й відмовляючи у позові, виходив із того, що позивач сам визначив спосіб захисту порушених прав шляхом звернення стягнення на заставлене майно на підставі рішення суду. Банк, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов’язаний до моменту відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

З такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Судами встановлено, що 29 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 укладено договір № 35/2008 про надання кредиту в сумі 423 695 грн. з терміном повернення основної заборгованості по кредиту 26 квітня 2013 року зі сплатою 28% річних.

Додатковою угодою № 1 від 24 жовтня 2008 року сторони погодили зміну кінцевого терміну повернення основної заборгованості по кредиту та підвищення відсоткової ставки річних.

Між Банком та ОСОБА_3 з метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 29 квітня 2008 року укладено договір застави № 35/1/2008, предметом якого є три пасажирські автобуси марки "Богдан", які належать їй на праві власності, і між Банком та ОСОБА_4 укладено договір застави № 35/2/2008, предметом якого є автомобіль марки "TOYOTA", що належить позивачу на праві власності.

Протягом дії договору кредиту ОСОБА_3 були порушені зобов’язання по своєчасному та повному погашенню кредитних коштів, внаслідок чого Банк

пред’явив вимогу про дострокове розірвання кредитного договору та звернення стягнення на заставлене майно, що є предметом застави, у рахунок погашення всієї суми заборгованості у розмірі 473 574 грн. 08 коп.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про заставу" та п.п. 3.5, 3.6 договору застави Банк має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобов’язань вони не будуть виконані.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом (1255-15) .

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про заставу" наступні застави вже заставленого майна допускаються в разі, якщо інше не передбачено законом і попередніми договорами застави. Якщо предметом застави стає майно, яке вже є заставним забезпеченням іншого зобов’язання (боргу), заставне право попереднього заставодержателя (попередніх заставодержателів) зберігає силу.

Заставодавець зобов’язаний повідомити кожного із заставодержателів про всі попередні застави, а також про характер та розмір забезпечених цими заставами зобов’язань.

Між тим, матеріали справи не містять відомостей про те, що предметом застави є майно, яке перебуває в попередній заставі, у порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України апеляційний суд таких фактичних обставин не встановив.

Виходячи і з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов вірного висновку про те, що порушення умов кредитного договору є підставою для його дострокового розірвання та звернення стягнення на заставлене майно, що є предметом застави, у рахунок погашення всієї суми заборгованості.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Суд касаційної інстанції, відповідно до статті 339 ЦПК України, встановивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.