Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Сімоненко В.М.

Суддів: Гончара В.П., Дербенцевої Т.П.,

Олійник А.С., Ступак О.В.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Банк Демарк" до фізичної особи – підприємця ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором ;

за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 лютого 2011 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 25 травня 2011 року,

В січні 2011 року публічне акціонерне товариство (далі ПАТ) "Банк "Демарк" звернулось до суду із позовом до фізичної особи - підприємця

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором кредиту. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідно до укладеного кредитного договору № 54-070 від 9 квітня 2008 року фізична особа – підприємець ОСОБА_3 отримав в ПАТ "Банк "Демарк" кредит у розмірі 50 000 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % річних з кінцевим терміном повернення - 8 квітня 2010 року. Відповідно до умов договору погашення заборгованості повинно здійснюватись відповідно до графіку погашення кредиту та відсотків. Зобов'язання за вказаним договором забезпечено договорами поруки від

9 квітня 2008 року, укладеними з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які несуть відповідальність за своєчасне і повне виконання позичальником зобов"язань, передбачених кредитним договором в межах заборгованості, вказаної в п.п.1.1, 1.2, 3.2 договорів поруки.

Посилаючись на неналежне виконання зобов’язання за кредитним договором, забезпеченим договорами поруки, позивач просив стягнути з відповідачів ( боржника та поручителів ) в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором та договорами поруки в сумі 16 815,20 грн., з яких 12 348, 08 грн. заборгованість по кредиту, 2346,98 грн. по сплаті відсотків, 146,03 грн. пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 1974,11 грн. пеню за несвоєчасне повернення кредиту. Також позивач просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 258, 28 грн. заборгованість по відсотках та 12,68 грн. пеню за несвоєчасну сплату відсотків, а також вирішити питання про стягнення судових витрат, понесених позивачем.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 лютого 2011 року позов ПАТ "Банк "Демарк" задоволено, постановлено:

- стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" 16815.20 грн. в повернення заборгованості по кредиту та судові витрати.

- стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" 270,96 грн. заборгованості по відсоткам та пені за несвоєчасну сплату відсотків

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 25 травня 2011 року скасовано р ішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 лютого 2011 року в частині стягнення з боржника - ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" 16 815 грн. 20 коп., провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів закрито. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 порушує питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанції, передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга ОСОБА_5 підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ідповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам рішення судів не відповідають.

Задовольняючи позов про стягнення з відповідачів на користь банку заборгованості з відповідними нарахуваннями за кредитним договором, суд першої інстанції, виходив з того, що боржник не виконує своїх обов"язків по погашенню кредиту, а тому він та поручителі повинні солідарно погашати заборгованість .

Закриваючи провадження в справі в частині стягнення заборгованості з боржника, апеляційний суд виходив з того, що боржник є фізичною особою підприємцем, а тому позов до нього не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З таким висновком погодитися не можна, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що відповідно до укладеного кредитного договору № 54-070 від 9 квітня 2008 року ОСОБА_3 отримав в ПАТ "Банк "Демарк" кредит у розмірі 50 000 гривень. Зобов'язання за вказаним договором забезпечено договорами поруки від 9 квітня 2008 року, укладених з ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Таким чином, правовідносини між банком та боржником, між банком та поручителями виникли у зв"язку з укладенням одного кредитного договору, забезпеченого договорами поруки.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов"язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов"язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом так і будь кого з них окремо.

Згідно із ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов"язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну ) відповідальність поручителя.

В даній справі кредитор скористався своїм правом заявити позов одночасно і до боржника, і до поручителів, кожен з яких відповідно до умов договорів поруки несе солідарну відповідальність з боржником.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про розгляд справи банку до усіх відповідачів, в т.ч. і до боржника. З огляду на викладене, апеляційний суд безпідставно закрив провадження в справі щодо позову до боржника.

Разом з тим, суд першої інстанції помилково стягнув борг солідарно одночасно з боржника та обох поручителів, оскільки кожен з поручителів уклав окремий договір про солідарну відповідальність саме з боржником . На зазначені обставини не звернув уваги і апеляційний суд, залишивши рішення суду без змін в частині солідарної відповідальності поручителів . Договори поруки, укладені з поручителями, не передбачають солідарної відповідальності поручителів один перед одним, кожен з них за договором несе перед банком солідарну відповідальність з боржником.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 подавав зустрічний позов до банку про розірвання договору поруки та визнання недійсним кредитного договору. У прийнятті зустрічного позову судом першої інстанції було відмовлено і по суті розглянутий лише позов банку. При розгляді справи в апеляційному суді було відхилено клопотання ОСОБА_5 про зупинення розгляду справи до розгляду його зустрічного позову.

З доданих до касаційної скарги ухвал вбачається, що апеляційним судом від 9 березня 2011 року була скасована ухвала суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви. Судом першої інстанції відкрито провадження за цим позовом ОСОБА_5 про розірвання договору поруки та визнання недійсним кредитного договору.

Позови банку до поручителів та зустрічний позов ОСОБА_5 є взаємопов"язаними. З огляду на викладене, судові рішення в справі є передчасними. Таким чином, судами допущені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому у відповідності до ст. 338 ЦПК України рішення суду першої інстанції та апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції для сумісного розгляду позову банку та зустрічного позову ОСОБА_5

Керуючись ст. ст. 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити .

Скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 лютого 2011 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 25 травня 2011 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції .